Євросоюз на відстані кварти

      Чим тепліший сезон — тим краще для виробників пива. «Пива всім вистачить», — обіцяють на ЗАТ «Оболонь». Це підприємство, як відомо, є найбільшим експортером пива в Україні. Сьогодні продукцію підприємства постачають у десятки країн світу, зокрема, у Великобританію, США, Німеччину, Польщу, Ізраїль, Грецію, Тайвань, Португалію, Іспанію, Південну Корею. Успіхом оболонське пиво користується у Росії та країнах Прибалтики, Молдові, Білорусі.

Польський «підпівек» — прелюдія до українського пива

      У Польщі, як розповідає директор фірми «Оболонь-Польща» Ігор Хранюк, пиво «Пшеничне» користується великим попитом. Причина, як він пояснює, та, що пиво дуже доброї якості й, по-друге, воно значно дешевше за німецьке Weizenbier. Споживач дуже швидко це відчув і тепер активно його замовляє. А ще полюбляють «Оксамитове» — тому, що тут немає подібного пива й, до того ж, воно має дуже добрий смак. До речі, у Польщі цю марку пива дуже люблять жінки. Воно добре продається і тому становить добру конкуренцію марці «Преміум», але й «Магнат» також популярний.

      У Польщі тривалий час було заборонено рекламу пива, зараз відбувається деяке скорочення цих обмежень. Враховуючи це, фірма «Оболонь — Польща» надає перевагу безпосередній роботі з клієнтами. Ідеться про особливості польського ринку. Такого, про що розповідає Ігор Хранюк, немає ніде у світі. Причому найдемократичніші умови для ринку пива існують у Німеччинi та Нідерландах. Конкуренцію у Польщі серед пивзаводів будували таким чином: цей напій потрібно продавати у пабах. Якщо проб'єшся туди — тебе визнають учасником ринку. Пабам це вигідно, тому що світові фірми постачають їм при цьому апаратуру й усе необхідне. Отож розпочалася війна за паби. Одна ця відмінність засвідчує, наскільки відрізняється польський ринок пива від українського.

      «На польському ринку пива важко працювати», — говорить Ігор Хранюк. Усі так звані польські броварні підписують угоду з ресторанами, маленькими магазинами на ексклюзивний продаж там своєї продукції. Крім того, у цих торговельних точках розливають пиво тільки одного якогось міжнародного концерну. А коли якийсь бренд має на ринку ексклюзивні права, пробитися на нього якійсь іншій марці пива дуже непросто. Буває, що і торговельні заклади хотіли б з новим виробником мати справу, але угода диктує їм іншу поведінку. Аби увійти до мережі, потрібно докласти чималих зусиль. «Оболонь» працює щодо просування свого товару, головним чином, через мережі супермаркетів. Фірма, звичайно, розширює мережу продажу і має на меті «накрити» нею всю Польщу. Тоді вже йтиметься про глобальну рекламу на телебаченні тощо.

      На польський ринок з 1 травня (часу вступу Польщі до ЄС. — Авт.) вийшло пиво «Оксамитове», «Пшеничне» і «Преміум». Для того, аби марку пізнавали в ресторанах і відкритих кафе, представники підприємства добилися доступу «Оболоні» до них у таких великих містах як Познань, Краков, Варшава і Гданськ.

      Цікаво, що і міжнародні торговельні мережі, і польські гуртовні, і навіть невеличкі крамнички із задоволенням беруть квас «Оболонський», який є найкращим на ринку. Квас у польській свідомості існував, але його давно ніхто вже не пив. Це був такий історичний напій, і в деяких регіонах Польщі його називали «подпівек», тобто вже не вода, але ще не пиво. Відразу після фірми «Оболонь» на польський ринок вийшло кілька фірм з таким же напоєм, які просто не відповідали смаковим побажанням та мали гіршу якість. Після появи тих дешевих польських квасів у «Оболоні» сталося деяке затримання продажу своєї продукції, але згодом усі споживачі повернулися до українського квасу, і замовлення також зросли.

      Квас — саме той товар, який проторував українському бренду дорогу до польського ринку. Директор із зовнішньоекономічних питань ЗАТ «Оболонь» Юрій Бєрдєнніков, зокрема, зауважує: «Українським виробникам було надзвичайно важко пробитися на польський ринок через митно-тарифне регулювання, яке запровадила ця країна. Окрім того, нашим виробникам доводилося сплачувати 30-відсоткове мито за квас і пиво як за безалкогольні напої. А ще додавався ПДВ, який рахують після всього. Таким чином, 30 відсотків плюс ПДВ — це вже далеко не 30 відсотків. Із входженням Польщі до Європейського Союзу ситуація змінилася. Отож польські закони та митні тарифи уніфіковано згідно із законодавством ЄС. Згідно з цими тарифами, завезення товару до Польщі та Німеччини тепер практично однакове. Винятком є тільки те, що Польща залишила у себе стягнення ПДВ (цей податок не став загальноєвропейським). Проте ставка мита для пива — нульова».

      «Оболонь» чотири роки була присутньою на польському ринку й очікувала, коли Польща вступить до ЄС. «Ми перебуваємо практично в стані початку експорту, маємо компанію, що накопичила певний досвід», — говорить Юрій Бєрдєнніков.

      Якщо говорити, що продається у Польщі, то це якраз те, що є неординарним. Наприклад, окрім напою «Живчик», — пиво «Магнат», «Пшеничне» і темне пиво. Тобто всі марки, які займають невелику нішу на ринку, але насправді дуже цінуються. А от польські виробники фактично такого пива не виробляють. «Магнат» — дуже вдала назва, щодо ж пшеничного, то тільки Україна і Росія взялися його випускати, а до цього такий сорт пива був відомий як продукція баварського виробника. Утім ще рано говорити, який відсоток польського ринку пива опанувала «Оболонь». Тільки з 1 травня сюди насмілилися відправити у нормальній кількості свою продукцію. Поки що до Польщі спрямовується до одного відсотка всього експорту, який здійснює ЗАТ «Оболонь».

Пиво з прибалтійським акцентом

      Не менш цікавий досвід «Оболоні» щодо освоєння естонського ринку пива. А все почалося з того, що в цій країні урівняли акциз і ввізні тарифи. Тамтешні підприємці в 1999 році звернулися до ЗАТ «Оболонь» із пропозицією налагодити торговельні стосунки, і з того часу підприємство має тут добрий бізнес. За неофіційними даними, «Оболонь» посідає четверте місце серед виробників пива, присутніх на цьому ринку в Естонії. Це дуже багато, якщо врахувати, що «Оболонь» є для цієї країни лише імпортером. Минулого року підприємство відправило до Естонії 3,7 відсотка своєї продукції, виробленої на експорт.

      Варто зазначити, що «Оболонь» розпочинала освоювати цей ринок теж із квасу. Врахувала смаки старих таллінців, готуючи рецепт. Крім того, подбала про новий дизайн для цього свого продукту, з урахуванням прибалтійських мотивів. У результаті з семи марок квасів, які майже одночасно тоді вийшли на ринок Естонії, за виглядом, складом і натуральністю на ринку переміг оболонський.

Київ упізнають по «Оболоні»

      Найбільше п'ють оболонського пива у Росії. Минулого року туди було вивезено 87 відсотків пива, виробленого підприємством на експорт. Цим потрібно пишатися, тому що всі розвинені країни поспішають туди завозити продукцію своїх броварень. У розрахунку на душу населення російські споживачі п'ють пива більше, ніж українські. Хоча останні нібито повинні були б пити більше — ми ж  країна компактна, з міцнішими традиціями. Поза сумнівом, в «Оболоні» попереду реалізація свого потенціалу на теренах власної країни. А поки що, можливо, більш платоспроможний російський чолов'яга споживає ту зайву кварту пива.

      Нещодавно стало відомо про нову перемогу українського пива на шостому Великому московському фестивалі, який проходив з 10 по 18 липня у столиці Росії. Пивне свято в Лужниках завжди викликає великий інтерес у москвичів, а тому стало доброю традицією виробників хмільного напою. Протягом дев'яти днів учасникам та гостям пивного свята, професійному журі пропонували спробувати та оцінити пиво, яке тут представляли десятки виробників Росії та ближнього зарубіжжя. На ярмарку виробників серед великого різноманіття хмільного напою було представлено й продукцію ЗАТ «Оболонь». Професійні дегустатори високо оцінили якість пива цього виробника, відзначивши його у восьми номінаціях. Зокрема, у професійному конкурсі звання кращого отримали такі марки пива, як «Оболонь світле», «Оболонь оксамитове», «Оболонь безалкогольне», «Оболонь пшеничне» та «Оболонь Лагер».

      Немає у Росії такого міста, де б не було у продажу продукції оболонських пивоварів. По цій хмільній продукції знають українську столицю так само, як свого часу по «Київському» торту.

Експансія на всі континенти

      ЗАТ «Оболонь» — це надсучасне підприємство європейського рівня, пиво та напої якого відповідають не лише всім українським стандартам, а й високим міжнародним вимогам. Саме «Оболонь» першою в галузі у 1998 році отримала міжнародний сертифікат ISO-9001. Причому цей сертифікат було видано німцями, які вважаються законодавцями моди на пивному ринку. Завдяки отриманню міжнародного сертифікату продукція української компанії здобула довіру та лояльність з боку іноземних споживачів. Отож при розширенні свого експорту «Оболоні» нема підстав турбуватися про «перепустку» на світові ринки. Перебудовувати свою роботу в зв'язку із тим, що деякі країни-імпортери її продукції стали членами ЄС, теж немає потреби: імідж національного лідера ринку пива, який є власником міжнародного сертифіката, є запорукою того, що підприємство йде правильним курсом.

      Українці, які побували за кордоном, продовжують надавати перевагу пиву «Оболонь». Днями з Великобританії повернувся один із керівників Української студентської спілки Олег Шпак.Як на диво, виявилося, що у складі делегації, з якою він приїхав до Лондона, зібралося чимало любителів пива. Тож, коли випадала вільна хвилинка, студенти заходили в якийсь англійський паб. За словами Олега, упродовж перших днів хлопці скуштували близько десяти марок місцевого пива і були розчаровані. Адже жодна з англійських чи то ірландських марок не задовольнила їхні, виховані українським пивом, смаки.

      «На наше щастя, — розповів далі Олег Шпак,— ми зустріли в Лондоні одного англійця українського походження, який розповiв нам, що англійське пиво у Великій Британії п'ють лише ті, хто іншого не скуштував. Українці ж, які мешкають там або приїжджають на заробітки, взагалі п'ють винятково «Оболонь», адже перепробувавши все, визнали, що кращого їм не знайти. Більше того, ті англійці, яких пригощали пивом «Оболонь» (а вмовити їх на це не так просто, бо в Європі існує стереотип, нібито те, що вироблено в Україні, є поганим), погоджуються з тим, що українське пиво у кращий бік відрізняється від британського. Знайшовши за вказаною адресою українську крамничку, ми побачили на вітрині приємні серцю зелені етикетки з написом Obolon, і нарешті задовольнили своє бажання попити гарного пива».

      Нагадаємо, що свій шлях до закордонного споживача «Оболонь» розпочала досить давно. Свою першу експортну поставку вона зробила у 1989 році, відправивши партію пива саме у Великобританію. На той час ЗАТ «Оболонь» було єдиним пивним виробництвом у Радянському Союзі, яке продавало власну продукцію за кордон. Наступні партії пива звідси відправили до Сполучених Штатів і Німеччини. З роками географія розповсюдження продукції «Оболоні» зросла. З одного боку, експортна діяльність дозволяла розширювати ринки збуту, з іншого — отримувати прибутки, за рахунок яких підприємство вдосконалювало виробництво, значно поліпшувало якість продукції.

      Експорт у кожну країну має свої особливості. Скажімо, з Тайваню «Оболоні» замовляють «Живчик», тому що тутешній споживач свято цінує фітотерапію (як відомо, в рецептуру цього напою закладено лікувальні властивості ехінацеї). Враховуючи побажання тайванських замовників, їм відправляють цей напій у банках мiсткiстю 0, 33 літра. Виявляється, це дуже зручно — у спеку тримати «Живчик» у морозильнику. У Іспанії та Португалії є інший ударний продукт — «Оболонське світле». Здебільшого у цих та інших розвинених країнах пиву цієї марки віддають перевагу наші колишні співвітчизники. Показово, як «Оболонь» будує свої стосунки з Німеччиною. Українські пивовари постачають туди здебільшого «Преміум» і безалкогольні напої.

      Торік з 15, 98 мільйона дал експортованого українського хмільного напою 12,44 мільйона дал (це 77,8 відсотка) було саме від ЗАТ «Оболонь». У 2003 році пиво київського заводу склало 60 відсотків імпорту хмільного напою в Росії, 64 відсотки — в Естонії. Упродовж першого півріччя 2004 року ЗАТ «Оболонь» експортувало 8,5 мільйона дал пива, що на 32,9 відсотка більше, ніж за аналогічний період минулого року. Запорукою просування експорту є якість продукції. Зрештою, це вже знають на всіх континентах споживачі «Оболоні» — підприємства, за яким в усьому світі судять про Україну так само, як за піснями  Руслани та футбольними досягненнями  Шевченка .

Вікторія КИСІЛЬ.