Пам'яті 77 ангелів

      Учора, ще до екуменічної літургії на Скнилівському летовищі, з самого ранку, члени громадської організації «Скнилівська трагедія», що об'єднує потерпілих та членів їхнiх родин, зібралися до Львівської міської ради. Жодних мітингів вони не проводили, а натомість біля Ратуші висадили символічний сквер пам'яті. Це було зроблено на знак протесту проти ігнорування впродовж півтора року міським головою Любомиром Буняком клопотань родин потерпілих про закладення скверу пам'яті. Скаржилися і на те, що мер ігнорує прохання надати порядковий номер капличці, яку було відкрито на річницю катастрофи. Дуже довго доводилося просити членам «Скнилівської трагедії» в мерії і переіменувати вулицю Авіаційну, яка межує з аеродромом, на вулицю Пам'яті. «Чому Буняк за лічені дні дав усі дозволи на проведення авіашоу. А на наші звернення не реагує вже який час», — обурюються члени організації.     

      Претензії до влади з боку потерпілих на тому не закінчуються. Досі залишаються постраждалі, які скаржаться, що їх обділили державною грошовою допомогою.  Як, наприклад, Наталія Юдінова, котра втратила рідного брата, який був, за її словами, єдиним годувальником для неї і її дочки. «Але мені дали лише разову допомогу в розмірі п'яти тисяч гривень. Коли я пояснювала, що за ці гроші мені з дитиною не вижити, мені влада відповідала, що я хочу нажитися на смерті брата», —  зі слізьми на очах каже пані Наталія. Є випадки, коли скаржаться, що втратили трьох рідних людей, а відшкодували втрату лише двох родичів, мовляв, ви і так отримали багато. «Тут усе впирається в те, що є певна градація по категоріях потерпілих, згідно з якою виплачується допомога. Зрозуміло, що де є гроші, там завжди будуть нарікання і завжди на ті гроші будуть претенденти», — пояснює ці скарги голова громадської організації «Скнилівська трагедія» Стефан Козак. Однак такі ж скарги лунають з приводу медичної допомоги. Так, сам Стефан Козак переніс інфаркт на ногах. За його словами, не було проведено належного медичного обстеження усіх потерпілих, тому нікому не поставлено діагноз. У свою чергу, пані Ольга Ядловська скаржиться, що лежала вона в лікарні чотири місяці, а держава оплатила лише два місяці лікування. Також їй відмовляли дати групу з інвалідності, так само як і путівку на курорт. Тому потерпілі в скнилівській трагедії мріють про прийняття на державному рівні для них програми соціального захисту. «Нам не треба ніяких пільг, безкоштовного проїзду у транспорті тощо. Нам лише треба, щоб усі знали, яка допомога і яке лікування кому потрібнi», — пояснює Стефан Козак.

      Однак зрозуміло, що навіть величезна грошова допомога та бездоганне медичне обслуговування не заспокоять душі тих, хто раптово назавжди втратив бльзьких людей. Щоб відобразити свій протест щодо ситуації, яка склалась у Збройних силах України, коли у мирний час гинуть невинні люди, потерпілі мають намір сьогодні подати символічні судові позови на Міністерство оборони України.

      Хоча так само всі розуміють, що заспокоїти в цих важких переживаннях може навіть не покарання винних, а молитва. Тому організація «Скнилівська трагедія» створила для задоволення своїх релігійних потреб Львівське екуменічне братство «77 ангелів», у якому вірні всіх конфесій духовно співпереживатимуть події Скнилова.

Мар'яна П'ЄЦУХ.