Імена переможців «Великих перегонів» телеглядачі дізналися в останні дні червня, а стали ними вони ще тоді, коли лежав сніг.
Упродовж останніх років телеефіри просто переповнені різноманітними розважальними програмами, учасниками яких стають люди, які спочатку до телебачення не мають ніякого стосунку. Таких уже навіть не сотні, а тисячі. Більшість після своїх кількох хвилин телеслави продовжують жити попереднім життям. Одиниці залишаються у телеефірі надовго чи кардинально змінюють своє життя. Сьогодні друкуємо кілька розповідей учасниць телезмагань про життя до і після шоу.
Валерія Никифорець, співпереможниця «Великих перегонів» (1+1), львів’янка, директор конкурсу краси «Міс Львів», магістр економіки і філологічних наук (ЛНУ імені Івана Франка):
— Моя участь у проекті «Великі перегони» — це був щасливий випадок! Я практично не дивлюсь телевізор, тому те, що включила «1+1» саме в момент, коли йшла реклама кастингу нового проекту, нічим іншим, ніж доля, назвати не можу. Спочатку я заповнила анкету для участі себе і сестри, але раптом виявилося, що вона вагітна. Тоді я набрала телефонний номер своєї подруги Богдани Примак і запропонувала їй зі мною, з одним рюкзаком, вирушити у навколосвітню подорож! Так почалася наша пригода!
Я просто обожную тварин, тому найбільше під час зйомок запам’яталися моменти, коли ми годували тигрів iз пляшечки в Африці, мили слонів на Шрі–Ланці чи готували смузі для пінгвінів. Я взагалі–то давно мрію виділити час і поїхати працювати на волонтерських засадах в один із зоопарків сафарі. Ну а те, що я ніколи не забуду, — це філіппінський делікатес «балут». Щоб з’їсти зварений 18–денний зародок каченяти, у якого вже сформований хребет, є зачатки пір’ячка, дзьобик, мені довелося побороти свої страхи й огиду — заради команди.
Зйомки «Великих перегонів» закінчилися значно раніше, ніж глядач побачив останній епізод проекту. Перші два тижні після повернення додому я просто не виходила з квартири. Було таке виснаження, що прокидалась тільки для того, щоб поїсти. Ми ж бо в екстремальних умовах за місяць побували на трьох континентах, у восьми країнах. Потім приступила до своєї роботи: я працюю в національному комітеті «Міс Україна», директор конкурсу краси «Міс Львів», курирую роботу центру культурного розвитку, event агенції, магазину дитячого одягу. Ще у мене велика сім’я — тож турбот вистачає. До речі, найуважнішими глядачами «Великих перегонів» були мої мама і тато. Вони страшенно хвилювалися, часом навіть сварили, наприклад за швидкісну їзду в Африці по мокрих дорогах.
Участь чи перемога у будь–якому телезмаганні — це не панацея, а можливість, і, як її використати, залежить індивідуально від кожної людини. Про себе на сьогодні одне можу сказати точно: медіа–майбутнє мене вабить!
Богдана Примак, співпереможниця «Великих перегонів» (1+1), львів’янка, випускниця економічного факультету «Львівської політехніки», «Міс Львова–2012»:
— Коли мені Валерія Никифорець запропонувала взяти участь у «Великих перегонах», спочатку я засумнівалася, чи мені це потрібно... Коли Валерія уточнила, що йдеться про прототип американського шоу Amazing Race, який в Україні знімають уперше, я відразу погодилася. Бо два роки тому дивилася цю програму разом iз братом у США і навіть вболівала за команду двох дівчат. Потім ми з Валерією потрапили на кастинг. Спочатку в Києві була зйомка пробного квесту, де змагалися 24 пари, з яких обрали 10 пар щасливчиків, які поїхали за кордон.
У пам’яті залишилися враження від усієї тієї шаленої гонки. Але були і супер–особливі моменти: стрибок iз найвищої банджі — 216 м та екстримальне водіння. Ми облетіли половину земної кулі, за сумарні 52 години у польоті здолали 100 тисяч кілометрів.
Під час гонки нам допомагали багато місцевих мешканців iз трьох частин світу, на територіях яких ми побували. Чимало тих людей згодом стали нашими друзями. Вони нас знаходили в соцмережах, ми поступово висилали їм відео кожного випуску програми «Великих перегонів». Звісно, ми до останнього ефіру тримали таємницю, хто став переможцем. Коли наші нові знайомі подивилися фінал — щиро вітали. У майбутньому ми з Валерією хочемо побувати в гостях у наших нових друзів і подякувати їм особисто. Також ми запрошуємо їх на гостини в Україну.
Після проекту в мене було два бажання: видіспатися і побачити родину. Зміна часових поясів дала про себе знати: після повернення у Львів я спала у пряму значенні цілий тиждень. Після того як привела свій біологічний годинник у норму, мене очікував 12–годинний переліт до Америки, до своїх рідних: мамусі, тата, братика та улюблених племінничків. Там пробула чотири місяці. Майже всі ефіри «Перегонів», крім останнього, переглядала у колі сім’ї.
Батьки дуже хвилювалися за мене, бо між нами не було зв’язку майже місяць. Попередньо тільки брат знав, що я на зйомках прототипу Amazing Race — шоу, яке він полюбляє дивитись. Батьки «Великі перегони» спокійно переглядати не могли. Було все: сльози, переживання, краплі корвалолу, ну і, звісно, моменти радості й гордості.
Я маю досвід роботи в готельно–ресторанній сферi, а Валерія — хороший організатор, тому ми вирішили не розлучатися після проекту, а відкрити спільну справу — ресторан. Наразі невідомо, де він буде — у Києв чи Львові. Сподіваюся, що другий сезон «Великих перегонів» можна буде переглядати в нашому закладі, смакуючи страви міжнародної кухні. Зараз займаємося пошуком місця та написанням бізнес–плану.
До проекту я була людиною, яка любила все ретельно спланувати, обдумати, а потім діяти. Після шоу рішення приймаю за секунди. Ми з Валерією навіть жартуємо між собою, що пройшли армію «ВП». Якщо у нас трапляється форс–мажор, ми не розгублюємося, а просто говоримо: «Ну що?! Новий конверт, нове завдання, вперед, до перемоги!»
Ірина Борисюк, фіналістка першого сезону проекту «Х–фактор» (СТБ):
— Участь у проекті такого масштабу як «Х–фактор» — це неймовірні й незабутні враження! Звук, світло, все на найвищому рівні. З самого початку тобою опікується команда професіоналів, і ти відчуваєш, як з кожним днем сама стаєш професійнішою і впевненішою. Та й підтримка глядачів — дуже серйозний стимул ставати сильнішою.
Однозначно, після участі в «Х–факторі» я стала впевненішою у собі. Відчула, що дійсно займаюся своєю справою. Після того як я була однією з учасниць талант–шоу і вийшла у фінал, канал СТБ запросив мене працювати ведучою. Завдяки проектам «Танці з зірками» та «Фермер шукає дружину» я познайомилася з багатьма новими людьми, а з деякими навіть потоваришувала. Наприклад, iз Дімою Танковичем. Ми, як пара ведучих, з’їли, як кажуть, не один пуд солі. Обожнюю його за неймовірне почуття гумору та відчуття справжнього чоловічого плеча поряд.
Зараз готую нові пісні, на одну з яких планую зробити відеокліп. Також незабаром презентую свій офіційний сайт, спеціально для якого підготовлено нову ексклюзивну фотосесію. І найголовніше — вже восени у столиці відбудеться мій перший сольний концерт. Тому зараз усі сили та думки скеровані саме на підготовку до нього...
P.S. Народилася у Тернополі. Закінчила місцеве музучилище за спеціальністю «вокаліст». Працювала у Тернопільській музичній школі №2. Вечорами підробляла, виконуючи хіти в одному з ресторанів міста. Після участі у талант–шоу «Х–фактор», перший сезон якого закінчився на початку 2011–го, стала телеведучою каналу СТБ. Живе у Києві. Виховує доньку Ренату, яка поки що залишається з бабусею у Тернополі.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
