Чим більше я дізнаюся про те, що робилося на моїй землі 70 рокiв тому — тим більше мені хочеться молитися. За те, щоб те жахіття, яке пережили наші діди й батьки, ніколи не повторилося. Я просто не можу збагнути: хто чи що змусило людей, які вірили в Бога й ходили до церкви, в один момент стати кривавими катами і вбивцями таких же християн, як самі? Можна згадувати старі взаємні кривди, завдані одне одному в минулих століттях. Можна рахувати взаємні образи. Можна зрозуміти, але не виправдати, військових, які виконували злочинні накази. Та зрозуміти мирних поляків і українців, які взялися знищувати один одного, проживши поряд багато років пліч–о–пліч по–сусідськи — годі. Історики сперечаються, шукаючи відповіді на найпекучіші питання причин Волинської трагедії. Але важливiше слухати очевидців тих днів. Їх усе менше й менше...