Задача з трирічним шлейфом

Кабальна для України газова угода 2009 року, схоже, заводить державу у глухий кут. Усупереч наполяганням юристів, влада не поспішає розривати договір iз «Газпромом» через суд, а змінити формулу ціни шляхом перемовин не може вже третій рік. На думку народного депутата Олега Канівця, голови Українського юридичного товариства Олега Березюка і кандидата юридичних наук Станіслава Батріна, ймовірність розірвати газовий контракт 2009 року майже стовідсоткова. «Даємо 99% шансів на успіх, плюс 1% віднесемо на політичну складову Російської Федерації», — стверджують юристи, пояснюючи свою позицію просто: у двосторонній угоді міститься пункт, який зазначає — якщо змінюється ситуація на ринку, змінюються й умови поставок. Ситуація ж на ринку — особливо після зменшення обсягів споживання пального і появи скрапленого, а також сланцевого газу — нині є суттєво іншою.

Розв’язанню цієї проблеми було присвячено «круглий стіл», у роботі якого взяли участь юристи та експерти ринку. На думку фахі­вців, Кабмін має ініціювати звернення «Нафтогазу України» у Стокгольмський арбітраж. «Якщо угоду визнають недійсною, тоді ми будемо змушені заплатити Росії за останні п’ять років, виходячи з цін, які існували наприкінці 2008 року, — стверджують юристи. — Ці гроші мають бути перераховані та повернені в Україну. Різниця вийде суттєвою — між 400 доларами і 170...».

Як аргумент, експерти наводять ряд прикладів інших країн, що подібним шляхом домоглися знижки від «Газпрому»: Польща (зменшення ціни на 15%), Німеччина, Франція, Італія, Австрія, Словаччина. Втім уперте небажання нинішнього Кабміну звертатися до міжнародної Феміди має свої причини. «Нинішня українська влада зробила дурницю, підписавши Харківські угоди, а тепер сподівається, що їй вдасться домовитися з російською стороною, не піднімаючи шуму, — сказав «УМ» керівник енергетичних програм «НОМОС» Михайло Гончар. — Окрім того, розірвавши угоди 2009 року, Україна буде змушена вирішувати ще й нову, власноруч створену проблему, пов’язану з базуванням Чорноморського флоту. А оскільки нинішня влада звикла звалювати всі промахи на попередників, вона інстинктивно намагається не ухвалювати важливих рішень самостійно».

Іншої думки дотримується співголова Фонду енергетичних стратегій, експерт iз питань газового ринку Дмитро Марунич. «Не можна не погодитися з тим, що підписані угоди відповідають європейським реаліям, — каже Марунич. — Казати про те, що умови Харківських угод неадекватні і кабальні, з юридичної точки зору, сенсу немає. Не бачу я і реальних причин для розірвання на підставі поданого юристами позову. Ті цифри, за якими ми купуємо нині газ, цілком відповідають реаліям ринку».

Одночасно у Вищий адміністративний суд недавно потрапив позов проти екс–Президента України Віктора Ющенка зі звинуваченням, що він буцімто завадив укласти більш вигідний для держави контракт. «Позов доволі дивний, — коментує ініціативу своїх колег–правників юрист Сергій Гришко. — По–перше, порушено терміни давності для подібного роду позовів — шість місяців. По–друге, незрозуміло, як саме порушено права позивача. І навіть, якщо суд визнає, що вони були порушені, то що з того? ». До того ж, на діалог iз Росією такі дії вплинути не зможуть.

Експерт Богдан Соколовський, який на момент підписання угоди 2009 року працював на посаді уповноваженого Президента Ющенка з міжнародних питань енергетичної безпеки, розповідає, як виглядала ситуація насправді. «Ющенко не міг відкликати Дубину, бо не мав для цього ніяких повноважень. Дубина був підпорядкований уряду України, який очолювала на той час Юлія Тимошенко, — каже «УМ» Богдан Соколовський. — Якщо дивитися на речі реально, то це позов скерований проти тодішнього керівника «Нафтогазу» Олега Дубини. Екс–президент не телефонував Дубині в Москву, бо це не входить до його компетенції. Навіть коли пішла мова про ціну в 250 доларів за кубометр, Ющенко провів нараду — це було перед самим Новим роком — на цій нараді екс–керівник «Нафтогазу» декілька разів наголосив, що ціна 230—250 доларів узгоджена з очільником «Газпрому» Олексієм Міллером. При цьому Дубина, посилаючись на слова Міллера, наголошував, що таку ціну має ще схвалити тодішній прем’єр–міністр РФ. «Саме тоді Ющенко, в рамках Конституції України, доручив нам iз Дубиною прорахувати наслідки такої ціни на газ для держави і бути готовим її «витримати». Очевидно, що 250 сприймалося як щось фантастичне і занадто високе для нас. Але про жодні заборони не йшлося».

Коли цей номер готувався до друку, стало відомо, що суд відхилив позов проти Президента Ющенка.

Ірина УЗЛОВА,
Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ,
Дарина АНДРЕЄВА