Під «прикриттям» погонів

Не спійманий — не злодій. На жаль, в українських реаліях часто не винен навіть той, кого спіймали за руку на гарячому. Не вірте своїм очам, вірте нашим словам, здається, так закликає міліція, намагаючись переконати, що людина в погонах апріорі не може вчинити злочин. Схоже, цей міф сам і породжує у правоохоронців відчуття всевладдя і безкарності.

Кіровоградське «сафарі», Індило і п’яні силовики

Україна вже підзабула гучну справу, коли влітку 2009 року депутат від БЮТ Віктор Лозинський разом зі своїми друзями–правоохоронцями — начальником районної міліції Михайлом Ковальським та районним прокурором Євгеном Горбенком — на полюванні вправлявся у влучності на простому селянинові Валерієві Олійнику. Спочатку вбивцям заледве не виписали ордени за знешкодження нібито злісного браконьєра, а колеги по партії Лозинського називали жорстоке вбивство не інакше як «інцидентом». До речі, витік дезінформації відбувся з подачі саме людей у погонах, поплічників екс–нардепа.

Лише після того, як справа набула всеукраїнського розголосу і її взяв на контроль тодішній глава держави Віктор Ющенко, винуватців затримали. Навесні 2011 року Лозинський був засуджений до 15 років ув’язнення. Втім уже в 2012–му вирок пом’якшили до 14 років, а у 2013–му Вищий спецсуд перекваліфікував убивство на хуліганство. Колишні силовики Євген Горбенко та Михайло Ковальський за співучасть отримали, відповідно, дев’ять та п’ять років ув’язнення.

Ще зовсім свіжі у пам’яті події травня 2010 року. Тоді у Шевченківському райвідділі міліції Києва помер 20–річний студент Ігор Індило. Хлопець сконав від страшних побоїв, які, за версією обвинувачених,.. завдав сам собі, оскільки перебував у стані алкогольного сп’яніння і кілька разів падав, вдаряючись головою об підлогу. Київська прокуратура все ж визнала правоохоронців винними. Проте кара була досить дивною: головного підозрюваного міліціонера Сергія Коваленка звільнили за амністією, а Сергія Приходька засудили до п’яти років в’язниці, при цьому дали два роки випробувального терміну. Прокуратура Києва подала на це рішення суду апеляцію. Справа перебуває на новому розгляді в Апеляційному суді столиці.

У 2011 році на Вінниччині Сирдовсі Сафаров отримав на горіхи від керівника райвідділу міліції Василя Шрамка за те, що не захотів сідати у міліцейський автомобіль для проїзду у відділок. Непокора вилилась для чоловіка серйозними забоями м’яких тканин голови. Покарати міліціонера, який перевищив службові повноваження, вдалося, знову ж таки, завдяки широкому розголосу й увазі місцевих ЗМІ. Лише через два роки, у квітні 2013–го, Шрамко отримав мінімальне покарання — п’ять років ув’язнення з випробувальним терміном два роки.

Кричущий випадок у Донецьку вразив не лише своєю жорстокістю, а й цинізмом. Троє міліціонерів затримали на вулиці за розпивання спиртних напоїв Михайла Белікова. За словами потерпілого, його жорстоко побили, а потім ­зґвалтували міліцейським кийком. Беліков переніс операцію і, всупереч сподіванням кривдників, не посоромився заявити про злочин. Головного винуватця Руслана Суткового засудили до десяти років ув’язнення. Вадима Чижкова і Олега Зайця покарали умовно.

Уже давно перестали дивувати повідомлення про дорожньо–транспортні пригоди за участю нетверезих співробітників силових органів. Так, нагадаємо, у вересні 2012–го старший лейтенант ужгородської міліції збив пішохода. У травні того ж року слідчий одного з райвідділів Дніпропетровська збив на пішохідному переході трьох людей і навіть не зупинився, щоб викликати їм допомогу. У червні 2013–го в місті Долини Івано–Франківської області співробітник карного розшуку наїхав на місцевого жителя. І зовсім недавнє ДТП у Києві з двома загиблими і дев’ятьма пораненими, яке спричинив капітан СБУ Михайло Римар. Це лише кілька найбільш резонансних прикладів, а більшість інцидентів досі не розслідувано.

Врадіївка як рушій змін

Що стосується зґвалтування на Миколаївщині, то українські адвокати вважають, що справа стане показовим актом покарання і призведе до глобальних змін у системі правоохоронних органів. «Найближчі півроку в міліції наводитимуть тотальний лад. Начальники будуть більше реагувати на письмові скарги, — вважає у розмові з «УМ» Едуард Багіров, голова правління Міжнародної ліги захисту прав громадян. — В міліції, особливо в районних центрах, ховаються ще сотні перевертнів у погонах, тож, гадаю, найближчим часом на нас чекають масштабні кадрові ротації.

Випадок у Врадіївці не можна назвати унікальним. Скарги на міліціонерів надходять регулярно, і це відбувається по всій Україні. Чому ж воює лише Миколаївщина? Тому що після справи Оксани Макар ці люди зрозуміли: лише таким чином і в такий спосіб у нас можна досягти справедливості. Їхній метод і справді більш дієвий, ніж безкінечна писанина заяв і скарг. Сподіваюся, з них братимуть приклад і в інших регіонах».

Катерина ПЕТРОВА