Вітер змін підхоплював цей гурт не раз. Нові учасники, нові музичні напрями і навіть нові зачіски харизматичної Каші, втім, не змінили ядра групи — проникливих та відвертих текстів і чарівного голосу солістки, за яким «Крихітку» (а в минулому «Крихітку Цахес») не сплутаєш з жодним іншим гуртом. Самобутні музиканти продовжують творити та експериментувати. Вкотре зазнавши змін у складі гурту (на місце гітариста Миколи Матковського прийшов Олексій Юр’єв, а на місце басиста Стаса Галана — Петро Акоп), музиканти під егідою Каші вступили у новий етап творчості: наприкінці червня у ресторані–клубі «Толстой» оновлена «Крихітка» порадувала прихильників першим концертом у новому складі. Про свіжий максi–сингл «Донор», запис нового альбому та експерименти у музиці та одязі «Україні молодій» розповіла Каша Сальцова.
— Вітаю з майбутнім виходом максi–синглу! Як опишете новий матеріал? Який смисл вкладаєте в назву «Донор»?
— Дякую. Максi–сингл «Донор» — це наша фінальна крапка з електропрограмою. Після виходу зi складу Стаса ми протягом року гастролювали вдвох iз гітаристом — у нас була скорочена умовно танцювальна програма для маленьких майданчиків. У «Донор» увійдуть 5 пісень, 2 з них — переаранжовані версії пісень з альбому «Рецепт», 2 нові та бонус–трек. А «Донор» — це назва однієї з нових пісень. Там є такі рядки: «Викресли із друзів, я так тебе люблю, що дублюю рухи, звуки, вчу напам’ять листи. Я не знаю, з чого інші, з крові, квітів, ілюзій. Я складаюсь з твоїх запасних частин».
— Як збираєтесь розповсюджувати максi–сингл? Можливо, заплановано тур чи викладете його у вільний доступ?
— Тур з електро ми якраз закінчили (відвідали 14 міст) і наступний рік проведемо, працюючи у повному складі над новим альбомом «Крихітки». Схему роповсюдження ми винайшли самі і я назвала її crowdREfunding, відштовхуючись від практики краудфандінгу, що популярна на Заході. Краудфандінг — це коли люди шукають гроші під реалізацію своєї ідеї, наукової розробки, винаходу тощо. Приміром, група хоче записувати сингл і просить грошей на запис у своїх прихильників. Так відома американська артистка Аманда Палмер попросила 100 тис. доларiв на запис альбому і протягом місяця 24 884 прихильників перерахували їй понад мільйон доларів. У нас в Україні за аналогічною ініціативою наші колеги Singleton зібрали близько 3000 євро за 66 днів на запис альбому. Ми зробимо навпаки — ми вже витратили на запис синглу певну суму і будемо готові викласти його на найпопулярніший файлообмінник, щойно на наш рахунок надійде ця сума. Хочемо спочатку вийти в нуль, щоб рухатись далі й записувати нові пісні. Акція стартує за 2–3 тижні. Кожен охочий зможе зайти на сторінку акції і карткою заплатити невеличкий фіксований внесок. Щойно запис буде відшкодовано — ми викладемо сингл у вільне скачування для всіх. За нашими підрахунками, в акції мають узяти участь двi–три тисячi людей.
— Здається, «Крихітка» вже мала досвід, коли за нову платівку в мережі пропонувалося заплатити будь–яку суму? Як думаєте, чи готовий український слухач платити за свою улюблену музику?
— Так, iз приблизно 15 тисяч скачувань iз нашого офіційного сайта www.kryhitka.com.ua заплатили десь 10% людей. Скільки альбом качали з файлообмінників, ми не могли проконтролювати. У нас на сайті кожен охочий може подякувати http://www.rezeptalbum.com/buy/ і заплатити нам довільну суму. Щоразу, коли хтось платить, наш директор отримує смс, це завжди дуже приємно. Назагал слухачі заплатили близько 5 тис. гривень. Це небагато на запис однiєї пісні. Водночас як запис «Рецепта» обійшовся у 15 тис. доларiв. Статистика обнадіює. І вже дуже добре, що слухач платить артисту напряму, а не посередникам, гадаю, за цим майбутнє.
— Ви щойно згадували про роботу над новим альбомом. Коли потішите прихильників новинкою?
— Поступово з’являються нові пісні, раніше ми створювали їх почасти імпровізаційно з командою, а зараз фактично це моя функція, тож наново знайомлюся з собою як з автором. Кілька нових пісень вже представимо на фесті «Захід», а альбомом почнемо опікуватись восени.
— Нещодавно у вас сталися зміни у складі гурту. Розкажіть про цей період. Як знайшли нових музикантів?
— Були кастинги, були випадковості. Як ви розумієте, люди прийшли в колектив не за грішми. Що ми можемо дати музикантам як колектив — публіку, живі концерти, місце в українському культурному процесі, багато репетицій та трохи слави.
— Чи вплинули зміни у гурті на звучання?
— Так, нові індивідуальності музикантів впливають на звук — ті, хто любив, наприклад, як грає Микола або манеру триматись на сцені Діми Мрачковського і Стаса Галана (наші колишні басисти), про це знають. Кожен новий учасник привносить у виступ свій нерв. Наприклад, зараз наші слухачі вимагають від Олексія, нового гітариста, щоб він частіше дивився на них і взаємодіяв, вони звикли до більшого контакту під час концерту. Думаю, вони роззнайомляться і полюблять одне одного — публіка і музиканти.
— У своєму репертуарі ви експериментуєте зі стилями, від важкого звуку до електронних мелодій. Як на такі зміни реагують слухачі на концертах?
— Хороший концерт — це хороший концерт, незалежно від жанру. Якщо ти справжній артист, ти будеш робити своє шоу, на своїй хвилі, і навіть непідготовлений глядач це відчує. Взагалі мені неприємно, що смак масового слухача занепадає. З молоддю просто: ті, хто люблять музику, виїжджають і слухають її деінде — на європейських фестивалях, ходять у клуби. Є така річ, як культурна потреба. Мені, наприклад, потрібні нові мистецькі враження, я їду кудись і їх знаходжу, а як тим, хто не може подорожувати або купувати квитки по 800 грн.? Вони радше увімкнуть телевізор, ніж підуть на безкоштовну виставку. Не помилюсь, якщо скажу, що 80% українських ЗМІ — на культурній периферії під впливом малоосвічених людей iз поганим смаком, що прикриваються словом «рейтинг». Професіоналів, які розуміють, як зробити так, щоб було не соромно через 20 років, — одиниці, а тих, кого більше цікавлять відкати, — тисячі. Прикро, що старше покоління, люди, що раніше ходили на концерти радянських естрадних грандів та виступи поетів, чомусь зараз знизили планку, погоджуються пасивно споживати непотріб, кримінально–парканну лірику, шароварщину, потапщину і стасомихайлівщину. Є великі сучасні артисти, але між ними і слухачами, готовими прийти в зал, — фільтр ЗМІ, і він зараз дуже засмічений випадковими людьми. Тож масовий слухач нині невибагливий, йому, за великим рахунком, все одно — фонограма чи живі музиканти, — аби голосно, знайома пісня і обличчя з телевізора.
— На вашу думку, куди наразі рухається музика? За яким звуком майбутнє?
— Зараз майже ніхто не слухає просто музику. Люди у 2013 році слухають очима, всі дуже уважно дивляться на «тарілку», з якої подають музику, інформаційний контекст. Якщо ви молодші 35, то увага втрачається вже на першій хвилині перегляду відео. Поп–музика йде за концепцією, енергією, стилем та індивідуальністю, не за музичною віртуозністю і талантом. Можна довго розповідати про феномен Gotye або Adele, нюанси барабанів у James Blake чи Captain Morgan, «Нових тихих», неофолк тощо, про місце вокалу в звукорежисерських міксах, але це цікаво парі тисяч людей у неблагополучній країні. До мільйонного ж слухача тенденції дійдуть вже у пережованих місцевими аранжувальниками версіях. Бо до студій приходять артисти і кажуть: «Зробіть мені ось такий біт, такі скрипки тощо». Що б там не було модним, у нас як в аграрної пострадянської країни третього світу буде завжди масовою популярна застільна музика, що наслідує народні пісні, мінорні ліричні естрадні пісні, тюремні пісні та прямолінійні танцювальні мелодії. У цьому випадку ми схожі з Боснією, Хорватією, Туреччиною, Румунією, Болгарією та Росією.
— Кашо, зміни у гурті помітні не лише музичні, а й зовнішні. Що вплинуло на вашу зміну іміджу? Кому належать ідеї ваших сценічних метаморфоз із зачісками та сукнями?
— Усьому свій час. Я більше не відчуваю себе органічно в джинсах та майках на сцені, в першу чергу, через репертуар. Стиліста чи іміджмейкера у «Крихітки» немає, але у мене команда, з якою я раджусь, прекрасний візажист Оксана Гарник, яка часто пропонує свої ідеї. Дуже багато в чому мене надихає співпраця з українськими дизайнерами — серед них Маша Рева, Яся Хоменко, яка є автором моїх останніх концертних суконь, Ксенія Шнайдер, Саша Каневський (у його сукні я на обкладинці «Донора»), Ліля Пустовіт та інші. Все залежить від концепції виступу, інколи мене надихають старі естрадні діви, інколи — мультиплікаційні персонажі.
— Ніколи не виникало бажання видати власну збірку віршів, адже ви палкий прихильник літератури, наскільки мені відомо?
— Читати люблю, це правда. Так, я пишу, але час покаже, чи варто це видавати найближчим часом. Усе–таки «поет», «письменник» — це амплуа, яке я поки на себе неохоче приміряю. Я люблю публіцистику, залюбки пишу колонки. Але поки мені затишно бути вокалістом групи «Крихітка», автором пісень і співачкою.
Народилась 30 травня в Росії, у закритому військовому містечку в Астраханській області, у шкільному віці переїхала до Києва. Отримала вищу освіту у Київському Національному лінгвістичному університеті (спеціальність «французька та англійська мова та література»).
2001— 2002 рр. — головний редактор журналу «Молоко».
2001 р. — радіоведуча на Радіо–рокс.
1999 — 2007 рр. — вокалістка та автор пісень київського гурту «Крихітка Цахес» (гурт припинив свою діяльність після смерті гітариста у 2007 році).
2007 р. — стала переможцем інвестиційного шоу «Акули бізнесу» на телеканалі ICTV, взявши кошти на запис альбому.
Того ж року колишні учасники «Крихітки Цахес» утворюють гурт «Крихітка», в якому Олександра виступає як фронтвумен.
2009 р. — гурт випустив дебютний альбом «Рецепт», записаний на студії Sugar Studio за участі саундпродюсерів Дмитра Шурова та Юрія Хусточки.
2011р. — Каша взяла участь у проекті «Зірка+зірка–2».
2013 р. — «Крихітка» записала максi–сингл «Донор» і готується до запису нового альбому.
Вегетаріанка, відносить себе до послідовників straight edge. Веде власний блог на сайті Телекритика. Випускає дизайнерську лінійку еко–сумок «Екоторба».
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
