Утриматися від проведення паралелей між «Об’єднаним турніром» та чемпіонатом СРСР важко. Суть порівняння — в тому, що титул переможця розіграють два найтитулованіші футбольні клуби Радянського Союзу — київське «Динамо» та московський «Спартак». Перед останнім туром саме цей дует команд посідає два чільні місця в турнірній таблиці. Тож в очному двобої, що відбудеться 7 липня на НСК «Олімпійський» о 19:00, вони й визначать першого тріумфатора «Об’єднаного турніру». Виграють спартаківці — Кубок поїде до Москви. Не програє «Динамо», яке після трьох турів залишається єдиною непереможеною командою ОТ, — трофей дістанеться «біло–синім». Кияни, нагадаємо, вигравали союзний чемпіонат найбільше — 13 разів; спартаківці — 12.
Вочевидь для «Динамо» виграш цього товариського турніру матиме неабияке психологічне значення, хоча ігри й відбуваються в літнє міжсезоння на тлі тренувальних навантажень. Амбіційній команді, яка чотири роки поспіль не може взяти «золото» національного чемпіонату, перемога в претензійному «турнірі чотирьох» — як допінг для майбутніх звершень. Те ж саме стосується й «Спартака», який востаннє вигравав чемпіонат Росії в далекому 2001 році.
Варто відзначити, що в Росії з великим інтересом стежать за ОТ — поєдинки клубів–брендів транслюють провідні канали країни. Власне, як і в Україні («Інтер» та «Україна»). Та й відвідуваність НСК «Олімпійський» – 30 тисяч на кожному матчі – свідчить про інтерес українських уболівальників до поєдинків із росіянами. Водночас майбутнє Об’єднаного чемпіонату, за який усіма можливими силами агітує «Газпром» та голова оргкомітету Валерій Газзаєв, навіть російські футбольні експерти оцінюють дуже стримано. Не кажучи вже про Україну, де ФФУ «не бачить точок стикування ОЧ з нормами УЄФА й ФІФА». Фахівці наразі не впевнені навіть у регулярності таких от міжсезонних україно–російських баталій зі статусом спарингів.
Хай там як, а поєдинки ОТ проходять на хорошому рівні, з високим градусом протистояння. Скажімо, позавчора в повторній грі між «Спартаком» та «Шахтарем» головний арбітр Максим Лаюшкін показав футболістам значну, як для «товарняків», кількість жовтих карток — шість.
Цікаво, що після розвалу СРСР «гірники» та «червоно–білі» не зустрічалися жодного разу. Їхня перша зустріч у Донецьку в рамках «Об’єднаного турніру» завершилася «сухою» нічиєю. Другу виграв «Спартак» — 2:0. Вочевидь команда Валерія Карпіна більше прагнула перемоги, тоді як Мірча Луческу присвятив гру тестуванню своїх виконавців та новачків. Без своїх багаторічних лідерів «Шахтар» виглядав блідо й непереконливо: що в першому таймі, коли грала «основа», що — після перерви, коли вийшли так звані резервісти. Якщо раніше, із Мхітаряном, Фернандіньйо та Вілліаном, Луческу діяв за принципом «найкращий захист — це напад», то нині, складається вражання, загрожувати воротам суперника в «Шахті» нікому. Після трьох матчів у активі «гірників» найменша кількість забитих м’ячів — один. Хоча, зрештою, де, як не під час «товарняків» із підвищеною відповідальністю, набивати ґулі та будувати нову команду?
Практично повністю в перерві матчу «Динамо» — «Зеніт» оновив склад і Олег Блохін. Це, в підсумку, ледь не призвело до поразки.
Зав’язкою інтриги став блискучий пас–парашут Андрія Ярмоленка на Дениса Гармаша, після якого той розстріляв ворота пітерців. За потужної підтримки трибун (при тому що сектори «ультрас» знову були порожніми) кияни вели 1:0 і 2:1. Загалом, гра підопічних Блохіна тішила в перші 20 хвилин матчу, на більше сил наразі не вистачило. Після грубої помилки Даніло Сильви, який віддав передачу поперек свого штрафного майданчика просто на суперника, табло показувало вже 2:3. Зрівняти рахунок динамівці змогли завдяки рикошету після подачі штрафного на останніх хвилинах поєдинку.
Відзначимо, що вперше в футболці «Динамо» в другому таймі вийшов на поле голландець Джермейн Ленс. Відверто сказати: темношкірий вінгер не вразив. До речі, як і Андрій Аршавін у складі гостей, котрий повернувся в рідний клуб із лондонського «Арсеналу».