Штовханина з часів Жан–Жака Руссо

День Конституції в Україні — лише зайвий вихідний для народу. Водночас укотре це свято «порожнього звуку» проходить на тлі спроб змінити Конституцію.

Інструментом глави держави з реформування Основного закону є, як відомо, Конституційна асамблея, куди входять знані юристи, правники, політологи — переважно не дотичні до середовища опозиції, яка, як відомо, навідріз відмовилася брати участь у цьому процесі, ініційованому Віктором Януковичем.

За останній час Асамблея напрацювала проект Концепції реформування Конституції України. Документ, прийнятий за основу минулої п’ятниці, передбачає повну зміну моделі управління державою з переданням частини президентських повноважень Верховній Раді.

Що пропонує Асамблея

Парламент (а не Президент, як зараз!), згідно з проектом, отримає право призначати персональний склад Кабінету Міністрів, а глава держави зможе вносити до ВР лише подання щодо формування уряду, а також призначати і звільняти суддів. Раду також пропонують наділити правом припиняти повноваження членів Кабміну. Єдиним важелем впливу на Верховну Раду буде право Президента її розпустити, якщо вона у встановлений законом строк не сформує уряд.

У разі прийняття рекомендацій Конституційної асамблеї Президент може втратити контроль над призначенням і звільненням Генпрокурора, якого пропонується призначати на сім років, голови СБУ, голів Антимонопольного комітету, Фонду держмайна, Національного банку. Їх кандидатури Президент також буде зобов’язаний узгоджувати з парламентом.

Автори концепції пропонують також збільшити роль народовладдя — ввести інститути народної законодавчої ініціативи і народного вето.

За словами керівника Головного управління з питань конституційно–правової модернізації адміністрації Президента України Марини Ставнійчук, цей процес супроводжувався дискусіями в експертному, передовсім правовому, середовищі, інколи достатньо гострими та відвертими. Проте на виході документ став певним компромісом між різними правовими позиціями.

Камінь спотикання — референдум

Остаточне рішення щодо конституційних змін прийматимуть нібито на всеукраїнському референдумі. А закон про референдум, прийнятий «регіоналами» під завісу ВР минулого скликання, як відомо, дає всі козирі владі й фактично усуває з гри опозицію. Нагадаємо, влада прописала норму, згідно з якою рішення референдуму мають означати автоматичну зміну Конституції, без їх затвердження парламентом. І Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська) вважає, що ухвалення змін до Кон­ституції на референдумі може нашкодити конституційній стабільності і законності в Україні.

Водночас, як розповів учора на прес–конференції міністр юстиції Олександр Лавринович, 24–25 червня в Люксембурзі він обговорив підготовку законодавчих змін у рамках європейської інтеграції України з фахівцями Єврокомісії з питань нормативного забезпечення європейської інтеграції України, і ті погодилися, що більшість норм українського закону про референдум присутня і в законодав­стві інших європейських країн. Лавринович вважає законною норму про прийняття поправок до Основного закону суто на всеукраїнському референдумі.

При цьому, за повідомленням газети «Коммєрсант», оновлений порядок денний асоціації з Євросоюзом, який затвердили для виконання Україною минулої неділі в Люксембурзі на засіданні Ради зі співробітництва Україна — ЄС, включає згоду Києва зокрема й «удосконалити законодавство про референдум... у світлі рекомендацій Венеціанської комісії».

«Це просто маніпулювання суспільною свідомістю»

Відомий конституціоналіст Віктор Мусіяка, екс–заступник Голови парламенту, подав заяву про вихід з очолюваної Леонідом Кравчуком Конституційної асамблеї ще 5 лютого. А офіційно вийшов — 21 червня. Він вважає антиконституційним закон про референдум і з точки зору його ухвалення, і з точки зору цілої низки положень, зокрема можливого прийняття змін до Конституції на референдумі в обхід Верховної Ради.

У коментарі «УМ» Мусіяка каже: «Коли мова йде про використання референдуму в такий спосіб — це просто маніпулювання суспільною свідомістю. Мислителі, починаючи з Жан–Жака Руссо, сотні років тому написали, як потрібно здійснювати механізми прямої демократії. Конституція Сполучених Штатів складається з 4 400 слів, і самі батьки–розробники говорили про те, що якби хтось намагався на референдумі вносити зміни, то потрібно враховувати, що з цих 4 400 слів пересічні американці використовують дуже маленьку кількість. Мова завжди йде про те, що якщо хочете змінити те чи інше положення Основного закону — необхідно формулювати дуже коротко, ясно і зрозуміло для людини з середньою, а можливо, й початковою освітою, основну думку, яка в це закладається. А це дуже важко, і це треба зробити найменшою кількістю фраз і положень, тому що відповідати громадянам потрібно двома словами — «так» або «ні». А ці всі розмови про зміни до Конституції на референдумі — це неприйнятні речі, і це тривожить. Тим більше, що сьогодні вже є негативний відгук Венеціанської комісії».

«Якщо закон про референдум не змінити, він може стати надзвичайно небезпечною річчю, яка в будь–який момент може бути використана з метою політичної дестабілізації суспільства. Але урядовці намагаються приховати цей факт, прикриваючись «політичною доцільністю. Міністр юстиції («міністр справедливості» — так у Польщі називається ця посада — це людина, яка має дбати, щоб усі закони відповідали Конституції) говорить: головне — доцільність, а не відповідність конституційним засадам. Доцільно нам змінити Конституцію в такий спосіб — змінимо, не доцільно, — значить, залишимо так. Це небезпечні речі», — відгукується юрист Мусіяка про кроки міністра Лавриновича.

До речі, новим проектом Конституції від КА теж пропонується виключити роль Верховної Ради з процесу ухвалення рішень, прийнятих на всеукраїнському референдумі.

Нагадаємо також, що у випадку ймовірного референдуму може йтися не лише про затвердження проекту Основного закону від КА, а й про «народну ініціативу», озвучену на Харківщині та на інших територіях, підконтрольних Партії регіонів, — а там суттєве скорочення ВР, зняття депутатської недоторканності, дві палати парламенту, розпуски нинішньої Ради, обрання нової лише на мажоритарній основі тощо.

Не все так безнадійно?

Політолог Володимир Фесенко, який 21 червня увійшов до складу Конституційної асамблеї (фактично на зміну Мусіяці), пише у своєму блозі на «Українській правді», що погодився працювати в КА тому, що насправді все не так безнадійно. Рекомендаційні рішення Асамблеї можуть впливати на розвиток конституційного процесу та на політичні дискусії навколо нього, і, попри розбіжності позицій учасників КА, не варто «грюкати дверима».

Позиція Фесенка така: він прибічник прямих президентських виборів і противник виборів Президента в парламенті. Прибічник парламентсько–президентської системи при достатньо сильному інституті Президента країни.

«Я поділяю точку зору багатьох західних колег–політологів, що президентська форма правління на пострадянському просторі — пряме джерело авторитарних тенденцій, — пише Фесенко. — Я виступаю за суттєве посилення професійно–кваліфікаційних вимог до кандидатів у склад Конституційного Суду, за посилення відповідальності судів за прийняття завідомо неправосудних рішень». Конституційні зміни, на переконання Володимира Фесенка, мають обов’язково розглядатися і затверджуватися в парламенті. Нову редакцію Конституції після цього потрібно виносити на загальнонародне голосування, однак комісії для проведення референдуму мають формуватися так само, як і на президентських виборах, із представників різних політичних сил.