Обрядовість Зелених свят здавна знаменувала завершення весняного і початок літнього календарного циклу. В основі її лежали культ дерев та рослинності, магія закликання майбутнього врожаю. Напередодні зеленої неділі, у суботу, що називалася клечаною, обов’язково прикрашали подвір’я та господарські будівлі клечанням — зеленими гілками клена, верби, липи, акації, ясеня, горіха, дуба тощо. Забороненим деревом подекуди вважали осику, на якій, за повір’ям, повісився Іуда. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, ласкавцями, татарським зіллям.
«Це свято належить до числа великих, особливих свят у православному календарі. Як правило, ми завжди виділяємо у ньому кілька аспектів. По–перше, це біблійне свято, звершене в пам’ять про те, що на 50–й день Христового Воскресіння зійшов до апостолів сина Божого Святий Дух і приніс їм благодатні дари, які по сьогодні зберігаються в церкві та дарують нам можливість спасіння. Оскільки відзначають свято на п’ятдесятий день після Великодня і має воно старозавітну традицію, то часто його називають ще П’ятдесятницею. Саме у цей день Христос дарував Мойсею новий закон: це був прообраз сходження Духу Святого — відтоді він закарбувався не лише на скрижалях, а й у наших душах. Свято Зеленої Трiйці дало православним усвідомлення того, що Бог є єдиний, але троїчний в особах. На Зелені свята є традиція прикрашати храми й оселю так званим квітчанням, або ж клечанням: духмяними травами, усілякою зеленню на знак того, що природа розквітла і оновлюється після тривалої зими, як і людина, яка отримує від цього процесу очищення, воскресіння, наснагу», — розповідає про особливості свята у розмові з «УМ» архієпископ Чернігівський і Ніжинський, секретар Священного Синоду УПЦ КП Євстратій (Зоря).
Троїцькі розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Зазвичай їх влаштовували в лісі чи полі, на вигоні за селом. Прикметно, що на Лівобережжі дівчата водили тополю — одягали одну з–поміж себе тополею і водили її по дворах. Кожний господар радо зустрічав процесію і, приймаючи від неї добрі побажання, щедро обдаровував учасників обряду. На Поліссі побутував близький за значенням обряд троїцького куща, роль якого теж виконувала дівчина.
На Зелені свята, як і після Великодня, провідували померлих родичів, могили яких обсипали клечаним зіллям. На кладовищі влаштовували панахиди та спільні поминальні трапези. Ця традиція подекуди збереглася до наших днів.