Оптимізм на згарищі

Статистичні дані, які з’явилися позавчора, показують: економіка України зараз у такій масштабній кризі, яка не снилася навіть найпесимістичнішим песимістам. Промислове виробництво в Україні за останній рік упало майже на десятину! Хоча і в 2012–му ми також мали суттєвий спад. Міністр фінансів Юрій Колобов визнав: ВВП цьогоріч може зрости на 1–1,5%. Це трохи більше ніж 0%, які дають нам західні експерти, але значно менше, ніж заплановані в бюджеті 3,4 відсотка. Відтак дефіцит держбюджету, який вже нині паралізує роботу державної машини, суттєво зросте.

Такі дрібні неприємності, втім, анітрохи не засмучують Прем’єр–міністра нашої квітучої країни Миколу Яновича Азарова! Зібравши вчора міністрів на чергове засідання, чиновник аналітично повідомив: територія у нас багата, потенціалу в ній чимало, а перспективи просто зоресяйні.

Поговорили — це і є результат!

Головне досягнення українського уряду за останній тиждень, за словами Прем’єра, — проведення бізнес–конференції «Україна і партнери». Масштабний захід, на якому Микола Янович, звичайно ж, був, вразив поважного чоловіка настільки, що він приділив йому найбільше уваги серед інших проблем держави. «На конференцію прибули більше 3,5 тисячі бізнесменів і підприємців, що представляли понад 1,5 тисячі компаній, фірм і корпорацій iз 62 країн світу. Роботу конференції висвітлювали більше 400 журналістів, з них більше 100 — іноземних», — повідомив Азаров, зi скромності забувши додати, що при цьому нікого з преси навіть не побили!

Про підступну статистику не знати Микола Янович не міг. І тому він блискуче випередив можливі провокаційні запитання на кшталт, що уряд планує робити зi стагнуючою економікою. «Зокрема, було проведено презентацію економічного, туристично–рекреаційного та інвестиційного потенціалу держави», — одразу витягнув козирного туза очільник українського уряду. Інвестори, втім, за цією ж статистикою, до України не йдуть. Але Микола Янович, як знають мільйони його співгромадян, не буде у такій ситуації сидіти і «скігліті». Він завжди шукає оптимізм. І знаходить! «Інвестори, у свою чергу, продемонстрували готовність до співпраці з нами в різних галузях», — повідомив Прем’єр, який, не виключено, у відповідь продемонстрував інвесторам свою радість.

Але ж головне у будь–якій справі — її результат. А його, на думку Прем’єра, у цьому помпезному і недешевому дійстві було досягнуто! «Основний підсумок форуму — є інтерес, є діалог, є проекти», — професійний урядовець закінчив першу частину свого спічу на цілковитому і непереборному позитиві.

Хроніка економічної стагнації

Якщо уважно придитивитися до останнього повідомлення Держкомстату, починаєш засмучуватися ще більше. Адже у цифрі 9,3% падіння за рік криються значно серйозніші проблеми, ніж видається на перший погляд. Так, найбільше, на цілих 12,7%, скотилася найтехнологічніша промисловість — переробна. Причому найжахливіша цифра — мінус 24% — стосується галузі, яка приносить найбільші доходи великим розвиненим країнам. Йдеться про автовиробництво. У нашому випадку це, звичайно, не «Ауді» й «Інфініті», а радше причепи, «Жигулі» та «Ниви», але навіть це ми втрачаємо з великою швидкістю. Хімічне виробництво — мінус 16%.

Натомість, найкраще почувається видобувна промисловість. Вона також упала, але на якихось 4%, що можна вважати успіхом. А деякі напрями, наприклад, експорт залізної руди (!!!) навіть зріс. На 12,5%. І цей пункт, до речі, зростав і торік.

Висновок, який можна зробити звідси, вбивчий для будь–якого вразливого прем’єр–міністра будь–якої держави. Виходить, що його країна невпинно деградує у своєму розвитку. І впевнено перетворюється на сировинний придаток невідомого кого. Замість продавати готову продукцію з високим рівнем доданої вартості, даючи роботу і гідний рівень життя своїм громадянам, ми вивозимо у вагонах руду... Відтак, язик не повернеться порівняти нашу державу із пріснопам’ятним Гондурасом, адже ця частина Центральної Америки у порівняні з нами — багата й успішна країна. Максимум, що ми можемо запропонувати світові — це руда або пшениця... Яку видобувають бідні гірники і зовсім не багатші за них селяни.

«А французи нас дуже хвалили!»

Допускаю, що цей інший прем’єр міг від подібного усвідомлення впасти в депресію. На щастя, наш Микола Янович не такий! Власник донецького характеру, він чудово уміє зціпити зуби і тішитися життям. Тим паче, після візиту до Франції, де українському урядовцеві, судячи з його слів, було напрочуд добре. Микола Азаров був на Міжнародному авіакосмічному салоні в Ле Бурже. Аби поспілкуватися з Азаровим як представником однієї з небагатьох країн, що виготовляє літаки, до приміської зони Парижа з’їхалися представники 88 держав. Це на 16 держав більше, ніж приїхало слухати нашого Миколу Яновича до Києва, і цей скромний штрих уже дозволяє говорити про значний прогрес нашого уряду.

Там, стоячи під французьким небом й уважно вдивляючись, як синю глибочінь бороздять реактивні літаки двох найбільших світових компаній — «Боїнга» та «Ейрбаса» — Микола Янович набрав у легені повітря і повідомив широкому загалу: «Після складних для вітчизняної авіакосмічної галузі років, Україна повертається на світовий ринок iз конкурентоспроможними проектами». Західні журналісти, почувши подібне, звичайно, могли впасти у легкий ступор — бо ж, окрім радянських розробок, жодних новинок від українців ніхто нікому не показував. Та й навіть те, що маємо, ми ніяк не можемо випускати серійно. Але після того, як Янович кількома днями раніше сказав німецьким репортерам, що українські дороги й летовища значно кращі, за ті, що є у ФРН, ніхто особливо й не здивувався. А тому слухняна французька преса, хвилюючись, чи нема серед почту Микола Азарова пана Тітушка з колегами–спортсменами, чемно і протяжно сказала: «ві–і–і».

А французький колега Азарова, прем’єр–міністр цієї держави неабияк потішив дорогого гостя — коли цікавився Україною у присутності Миколи Яновича. «Франція зацікавлена у співпраці з Україною. При мені сказав прем’єр–міністр Франції», — описав цю маленьку інтрижку очільник нашого уряду. А ще французи, якщо перекладач Миколи Азарова усе зрозумів правильно, дуже цікавилися нашим літаком Ан–70. «Важко передати відчуття величезної гордості за країну, яке відчувалось, коли після демонстраційного польоту європейського транспортного літака А–400 небо елегантно і водночас потужно розсікав наш великий транспортник Ан–70, — здавалося, ще хвилина, й Азаров заговорить віршами. — Вітчизняний Ан–70 за тактико–технічними характеристиками і льотними можливостями кращий! І це не змогли не визнати навіть представники компанії «Ейрбас» під час зустрічі зі мною».

Що саме, окрім незламної і непереборної гордості, зробив Микола Янович Азаров для лобіювання на ринку Ан–70, він зi скромності промовчав. Але підлий Держкомстат цей факт неодмінно відстежить...

А ТИМ ЧАСОМ...

Битим в уряді не місце!

Охорона Кабінету Міністрів не захотіла пустити на вчорашнє засідання уряду фотокореспондента Влада Соделя. Того самого, якого разом із тележурналісткою Ольгою Сніцарчук побили «братки» на мітингу в Києві. «Охоронці — молодший лейтенант і лейтенант — заявили мені: «Ми вважаємо, що ваш паспорт недійсний, тому ми вас не пропускаємо...», — повідомив Содель. Потім журналіста таки допустили до урядовців, але ... за три хвилини до закінчення вступного слова Миколи Азарова. Після чого, як відомо, пресу традиційно просять залишити залу засідань.