Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
Церква і кримінал — здавалося б, речі протилежні. Але тільки на перший погляд. Бо днями в Києві, у самому його духовному центрі — Свято–Успенській Києво–Печерській лаврі — трапилася подія, яка ще раз засвідчила: грішне з праведними ходить поруч, і часом їхні шляхи навіть перетинаються.
«Шукає міліція, шукають пожежники». Зовсім не дитячий трилер розігрався після зникнення двох черниць Свято–Покровського жіночого монастиря УПЦ Московського патріархату. Цілий день по Лаврі гасали машини рятувальників, між монахами заклопотано сновигали міліціонери з собаками–шукачами, лякаючи богомольців і просто відвідувачів. Навіть святі печери не обминула генеральна ревізія. Жовта преса й ТБ не приховували захвату: «Так близько до високих церковних служителів правоохоронці підійшли вперше», — сповіщала журналістка з телеекрану.
Шукали монахинь, та марно. Тим часом ігуменя Калісфенія (в миру Тетяна Шамайло) з келійницею з’явилися під вечір третього дня самі. Так само несподівано, як і зникли. Прийшли, як стверджують очевидці, побиті, перелякані. Дехто переповідає, що їх викрали і тримали в якомусь льоху, через махінацію однієї аферистки — послушниці монастиря, яка видурювала у впливових людей чималі суми грошей. Припускають, що ця жінка «мутила» кошти на потреби обителі. Водночас, як позавчора ввечері повідомила ТСН, ця лаврська справа пов’язана з елітними авто — «Лексусами», братом колишнього народного депутата та помічником самого предстоятеля УПЦ МП. Логічний аналіз дозволяє вбачати в цьому трилері спецоперацію, покликану дискредитувати не лише УПЦ МП і її єпископат...
Пропали дві людини... З місця, де часто бувають Президент і Прем’єр–міністр країни. Три дні переполох у монастирі. Факт не з приємних. Лавра ж — не Бермудський трикутник?
Якийсь просто булгаківський осад таємничості супроводжував усі повідомлення ЗМІ. Подивіться самі. Монахині за нез’ясованих до кінця обставин, їдучи до Лаври, майже опівночі та ще й не на власній машині, раптово ніби розчиняються.
Що це за черниці, через яких зчинився такий переполох? Ось лише кілька штрихів до портрету ігумені. Цікаво, її церковне ім’я з грецької перекладається як «та, що з добрими силами». Дехто з оглядачів намагається вивести 52–річну матушку Калісфенію в образі великомучениці та страдниці за «канонічне» православ’я російського штибу, яку «мучив» підлий «автокефаліст» Олександр Драбинко — архієпископ Переяслав–Хмельницький, вікарій Київської митрополії, референт митрополита Київського і всієї України Володимира (Сабодана).
Скидається на те, що настоятелька Покровського монастиря має спритний, а може, й відверто авантюрний характер. Адже не кожен зможе «розвести» мера Києва Леоніда Черновецького на обіцянку подарувати монастирю аж 7 кілограмів щирого золота! Калісфенії це вдалося. Ще вона прославилася як велика угодниця патріарху РПЦ Кирилу (Гундяєву). Коли той приїхав минулого року до її обителі, то перед брамою черниці виклали килим із живих квітів, якими мала б пройти московська благодать в особі російського патріарха. Яке ж було здивування сестер, коли дорогуще авто Кирила проїхало по квітах колесами, впритул до антикварної брами, а потім челядь святішого ще й виписала настоятельці на горіхи за те, чого ворота такі вузькі. Ігуменя, видно, взяла під козирок та не довго думаючи написала листа в Київську міську адміністрацію, аби та дозволила знести пам’ятку історії та культури!
Аби не розкривати таємницю слідства, залишимо міліціянтів, прагматичних до глибини кишень своїх мундирів, з’ясовувати кримінальні подробиці справи. А ми поглянемо на інформаційну складову резонансної події з викраденням черниць.
Майже синхронно зі зникненням нещасних монахинь деякі орієнтовані на Москву медійні трубадури розгорнули справжню інформаційну атаку за канонами пріснопам’ятного ТАСС. Голос директора Інституту країн СНД, депутата Дердждуми РФ Костянтина Затуліна — православний медіа–активіст Кирил Фролов на всю путінську гукнув: у Києво–Печерській лаврі — кримінал, бо весь проект автокефалії Української православної церкви — кримінал! І цим викрив замовників, своїх же покровителів. Як кажуть, примусь дурня Богові молитися...
Хор шовіністичних борзописців миттєво призначив злим генієм і покровителем зникнення черниць, «лексусових» афер та «проекту автокефалії УПЦ» архієпископа Олександра (Драбинко). Кого ж іще? Саме його уже не перший рік Москва змальовує як головну загрозу в середовищі УПЦ МП для «Русскога міра». Потужні чорносотенні фонди, вочевидь координовані спецслужбами РФ, щедро фінансують програми з дискредитації незмінного особистого секретаря предстоятеля УПЦ.
Канал «1+1» та інші телетранслятори крутили сюжети про викрадення паніматок і при цьому акцентували увагу саме на ролі владики Олександра. Мовляв, це він заманив двох черниць. Хоча наскільки це достовірна інформація та звідки її витягли на світ Божий, уперто не говорилося.
Залишимо за рамками медіа–рейвах і спитаємо навпростець: чому в Москві вже більше п’яти років так ненавидять митрополита Володимира і його секретаря архієпископа Олександра? Відповідь обпалює своєю жорстокістю: одного — за те, що не вмер минулого року, коли цього хотів Кремль, а іншого — за те, що один з небагатьох в УПЦ МП зберіг вірність предстоятелю.
Розповідають, що команду приструнити «зарвавшегося хохльонка» патріарх Кирил давав ще торік, коли нездужав митрополит. Але не вдалося — забракло часу, та й українська влада виступила проти такого безпардонного втручання в життя УПЦ МП.
Загалом, утаємничені в церковні справи радять шукати в цій історії того, кому це вигідно? Матушки зникають, потім з’являються, натомість ніби то пропадає аферистка, яка виступала в ролі послушниці цього монастиря та вже була на підписці про невиїзд, і на сцену виходять натовпи одурених шанувальників шикарних автівок марки «Лексус». Вони трохи не штурмом беруть митрополію. Хочеться спитати, а де ж вони раніше були? Чому замість черниць в інформаційному просторі, мов за помахом якогось чарівника, вимальовуються жертви оборудок? А потім, мов горбатого до плоту, припасовують до всього, що коїться, архієпископа Олександра, а відповідно, за правилами чорного піару, — його духовного батька митрополита Володимира?..
Заважимо, що це брудне дійство розгортається напередодні відзначення 1025–річчя Хрещення України–Руси, а ще конкретніше — чергового приїзду до Києва московського патріарха Кирила. Він палко полюбив ці вояжі. Події розгортаються майже впритул до виходу на сцену «спасителя та ревнителя православ’я в Малій Русі». Відчувається рука сценаристів, які пишуть сюжети для російських ідеологічних війн.
Багато хто з любителів прикладної конспірології пригадує, як 2009 року напередодні приїзду в Україну глави РПЦ нібито від удару блискавки загинув активний борець проти російського церковного шовінізму Василь Червоній (дехто й до сьогодні вірить, що блискавка може мати такий політичний нюх, та ще й здатна підкинути політика на кілька метрів угору). Тоді ж голову «Православного братства Андрія Первозванного» Олександра Гудиму міліція на весь час візиту московського гостя тримала в Печерському райвідділі МВС. Почерк тут один: дискредитувати, зачистити та ізолювати все, що може становити загрозу кремлівській релігійній поп–зірці.
У Москві вже давно б’ють із надщербленої «царь–пушки» по молодому архієпископу Драбинку, мітячи, звісно, в кволого митрополита. Патріарх Кирил хоче його поміняти на активного будівничого «Русского міра». Як відомо, серед найбільш засвічених претендентів — митрополити Одеський Агафангел (Савін) і Донецький Іларіон (Шукало). Хоча цими двома претендентами на престол УПЦ МП «лава запасних» не вичерпується.
Запитань у нашій історії більше, ніж відповідей. Як могла одна черниця ошукати людей на астрономічну суму — 160 мільйонів гривень — і без відома ігумені? Не виключено, що Калісфенія про це знала. На яких підставах правоохоронці миттєво кваліфікують справу як замах на вбивство і при цьому виводять у тінь монашку Наталію, яка провернула аферу та десь переховується? Чому єпископа Олександра хоч і офіційно подають як свідка у справі, але вже кілька днів тримають невідомо де?
Версій може бути багато. Але є одна принципова. Суть цієї всієї багатоходової комбінації — шантаж митрополита Володимира. Москва таким чином, діючи руками українських правоохоронців, хоче змусити його поступитися місцем більшим інтеграторам України й Росії та двох православних церков.
Ми не можемо виключати, що після знайдення монашок архієпископа Олександра елементарно шантажували (а може, й продовжують це робити), вимагаючи відійти від активної діяльності в середовищі УПЦ, а головне — «здати» митрополита Володимира. Всі розуміють, що відсторонити від митрополита архієпископа Олександра — це все одно, що вирвати катетери в людини, чиє життя залежить від них. Минулого року владика Олександр витяг предстоятеля УПЦ фактично з того світу. Цілком вірогідно, що за вказівкою з Росії владику лякатимуть ще й фізичною розправою. І тут українському архієрею потрібна чимала витримка, адже «Москва слєзам нє вєріт». А про азіатську традицію Москви у боротьбі за владу фізично розправлятися не лише з царями, імператорами, а й патріархами та єпископами, годі говорити — написана ціла бібліотека!
Можемо припускати, що в Києві напередодні можливого підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС або входження у Митний союз розігрується одна з найпринциповіших геополітичних карт Кремля — Москві конче хочеться перетворити дату 1025–річчя Хрещення Русі на торжество «Русского міра», продемонструвати світові, хто в Україні господар. На кону — питання духовної незалежності нашої нації. Заручниками стають митрополит Володимир та його найближче оточення. Ось це — трагедія, а решта — кримінал.
У справі про викрадення черниць заарештовано підозрюваного бізнесмена Сергія Бута — це брат Юрія Бута, народного депутата минулого скликання від «НУНС», який у 2011 році став «тушкою», перебігши з «НУНС» до фракції «Регіонів».
При цьому «Телевізійна служба новин» каналу «1+1» повідомляє про зв’язки Бута з архієпископом Олександром (Драбинком), на виклик якого ішли черниці в ніч зникнення. Він проходить у справі як свідок. Дружина Сергія Бута повідомила ТСН, що Бут і Драбинко дружили. Крім того, «низка компаній Бута і Драбинка зареєстровані за однією адресою в центрі Києва», розповідає «1+1».
Бута наразі доправлено до Лук’янівського СІЗО.
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
