Розіп’яті без хреста

18.06.2013

Духовенство та миряни Полтавської єпархії Української православної церкви вшанували пам’ять близько сорока священнослужителів, яких за постановою «особливої трійки» НКВС розстріляли в один день червня 1938 року, тобто 75 років тому, в урочищі Триби поблизу обласного центру. За свідченнями істориків та краєзнавців, то був фактично останній масовий «укіс» полтавських служителів культу, котрих більшовики почали знищувати одразу після приходу до влади. Як тепер з’ясувалося, за безпосередніми вказівками свого вождя — «найлюдянішої людини» Володимира Ульянова (Леніна). Цих людей розстрілювали тільки за те, що вони не хотіли відрікатись од віри й були священиками або монахами. А значить, «класовими ворогами» — потенційними опонентами «червоної» влади у наса­джуванні ідеології войовничого безбожництва.

Нагадаємо, що одним із перших бузувірських актів винищення священнослужителів «як класу» на Полтавщині став розстріл червоноармійцями сімнадцятьох ченців знаного у православному світі Мгарського монастиря, що під Лубнами. Тож у Макарівському кафедральному соборі Полтави відслужили панахиду за загиблими священнослужителями. Заупокійне богослужіння здійснили також біля розташованого на подвір’ї згаданого собору пам’ятника священномученику Василю (Зеленцову), колишньому вікарію Полтавської єпархії, якого розстріляли в лютому 1930 року. Після поминальних служб у соборі духовенство та миряни відвідали меморіал пам’яті жертв політичних репресій в урочищі Триби. Там, біля спільної могили та пам’ятного знака, невинно убієнних священнослужителів пом’янули молитвою та заупокійними піснеспівами. Меморіал споруджено у 1995 році неподалік піщаного кар’єру, де знаходили останки багатьох розстріляних у часи репресій людей.