Найкращий спосіб не мати проблем iз відтягуванням дітей від телевізора радикальний — позбутися цього «друга сім’ї». Утім від такого рішучого кроку багатьох батьків стримує не лише власна залежність від «зомбоящика», а й бажання якимось чином якнайдовше утримати доньку чи сина під наглядом. Бо вулиця, дуже часто, — це ще більше зло. Хоча все щоденно переплітається: спочатку дитина всмоктує у себе різну словесно–візуальну дурню з телеекрана, а потім копіює телеобрази у своїй компанії поза домашніми стінами.
Найоптимальніший варіант — не створювати для дитини атмосфери тяжіння до категорично забороненого телевізійного плоду і показувати особистий приклад того, що від будь–якої картинки на екрані у будь–який момент можна відірватися. Бо реальне життя (навіть прохання бабусі принести води) — важливіше і цікавіше.
Навіть маючи супербажання постійно особисто долучатися до виховання дітей, незаможні працюючі батьки (а таких більше половини) періодично змушені покладатися на теленяню. Спокійніше тим, хто підключив кабельне телебачення чи встановив супутникову антену — можна вибрати щось на нішевих каналах для дітей або підлітків вітчизняних медіа–груп: «Пікселі» (Inter Media Group), «ПлюсПлюс» («1+1»), QTV (StarLightMedia), супутникове «Малятко–ТБ» або не менше десятка зарубіжних дитячих каналів, переважно російських чи адаптованих для Росії. Щоправда, навіть таке розмаїття у кожному конкретному випадку помітно звужується через суб’єктивно–об’єктивнi причини. Найперше тому, що дитина у 3, 6, 9 і 14 років хоче різних телевидовищ. Саме тому телевізійники чітко окреслюють цільову аудиторію: «Піксель» — для дітей до шести років та їхніх батьків, «ПлюсПлюс» — канал для родин із дітьми до 14 років, QTV — підлітковий.
Друга причина обмеженого вибору навіть за наявності максимальної кількості дитячих каналів — це те, що трохи не на всіх цих «кнопках» майже постійно показують не цікаві пізнавальні програми, а імпортовані мультфільми, в яких багато знущань, насильницьких сцен, привидів і монстрів. Наприклад, анонс мультсеріалу «Маленькі торнадо», який показує «ПлюсПлюс», такий: «Перепалки, бійки, витівки, зради, підстави, пастки, суперечки, викрутаси... Це постійна ворожнеча між 6–річним Томом і його 8–річною сестрою Ніною. Вони б’ються, як кішки з собаками! Але і їхні короткі перемир’я — це ще гірше для їхніх батьків, оскільки не було ще й дня, щоб він пройшов тихо і спокійно». Хоча у мультсеріалі «Оггі і кукарачі», який іде в ефірах і «ПлюсПлюс», і «Пікселя», можна спостерігати за пригодами доброзичливого і сентиментального, але ледачого кота–товстуна та трьох надокучливих тарганів, які демонструють, щоправда, специфічне почуття гумору.
Ще минулої осені на останній церемонії нагородження статуетками галузевої премії року за рішенням журі «Телетріумфу» дитячі канали «Піксель» і «ПлюсПлюс» стали «Відкриттям року». Але власники не поспішають вкладати гроші у проекти цих нішевих каналів. Бо навіть якщо такий мовник стає в Україні абсолютним лідером за глядацькою аудиторією — діти 4–9 років, його рейтинги за цифрами, на які орієнтуються рекламодавці, — мізерні, не дотягують навіть до одного відсотка. Тому ефіри цих каналів заповнюють, як правило, не найновіші мультсеріали та телепередачі потужних виробників такої продукції : BBC, Aardman, Cyber Group Studios, Rainbow, Sony, Cookie Jar; російські серіали «Смішарики» та «Маша і ведмідь», «Єралаш» і ще трохи добрих радянських мультфільмів про козаків, крокодила Гену і Вінні–Пуха, які не надто цікаві сучасним дітям. В ефірі «Пікселя» — каналу, який більше року тому переформатували з музичного Enter–music на дитячий, віднедавна виходить якісний, але тільки перший проект власного виробництва «ТІВІ Абетка» для малюків, у якому ведуча Олеся Гайова (акторка, співачка, учасниця талант–шоу «Україна сльозам не вірить» на Новому каналі) разом зі своїми маленькими помічниками вивчає українські літери та слова, виконує завдання і грається.
Дуже багато юних телеглядачів мають змогу дивитися лише загальнонаціональні канали. Але центрові гравці медіа–груп уже не перший рік не балують дитячими проектами, а лише для годиться, як правило, ставлять рано–вранці мультфільми. Цього сезону, запустивши якісне ерудит–шоу «Найрозумніший» з новою ведучою Людмилою Добровольською, спробувала ризикнути «Україна». Шоу стартувало на початку березня і спочатку виходило щонеділі о 14–й годині. Однак його рейтингові показники були нижчими за середні й проект з 28 квітня перемістили у ранковий ефір. Після цього навряд чи прокидалися о 7–й ранку у вихідний навіть ті діти, які у школі писали твір про найкращу телепрограму — «Найрозумніший». Останню гру чергової ліги телезмагань показали 9 червня. Чи з’явиться «Найрозумніший» у телеефірі після канікул взагалі — питання залишається відкритим.
Статус державної телекомпанії, яка живе на податки громадян, зобов’язує виробляти хоч трохи дитячих програм «Перший Національний». Але врізані бюджети і небажання допускати в кадр нових креативних ведучих не дають змоги глядачеві дивитися в ефірі цього телеканалу сучасні цікаві й якісні проекти. Хоча в телепрограмі є «Кумири і кумирчики» та «Школа юного суперагента». Особлива програма в ефірі державного каналу — вже багаторічний дитячий пісенний телефестиваль співаючого ректора Михайла Поплавського «Крок до зірок».
Одна з останніх оригінальних ідей на «Першому» — «Інтелект.ua». У щотижневих 20–хвилинних випусках кожного вівторка розповідають то про універсальний переносний зарядний пристрій для мобільних телефонів, який сконструював учень Малої академії наук з Києва Марк Пржевальський; то про сконструйований молодим науковцем iз Кіровоградщини Даніілом Черевашком портативний фільтр для очищення води; то про спосіб убезпечення від шкідливого впливу ацетону на виробництві, який запропонувала юна киянка Ірина Черній.
Цікаві для себе сюжети діти різного віку знаходять на молодіжних каналах — ТЕТі та «Новому». Інше питання — яке світосприйняття вони формують у неспроможних критично аналiзувати побачене хлопців та дівчат? Що показують на «Новому» з 9.00 і допоки батьки не прийдуть iз роботи — промовисто відображають анонси. «Щасливі разом»: Букіни змінюються! І, як не дивно, на краще! Гена подається в політику; Даша кидає палити; Рома закохується, а Свєтка виходить заміж! «Вороніни»: Костя любить Віру і маму. Мама любить Костю, готувати і трошки Льоню. Льоня любить поїсти і трошки — тата. Тато любить лазню й онуків. Онуки люблять хуліганити і Костю. Костя любить Віру... Це не замкнене коло! Це нові серії улюбленого серіалу! Kids time з юною ведучою Сашою Єгоровою лише по 5 хвилин, майже година часу — мультфільми. Потім «Файна Юкрайна», де Андрій Молочний і Сергій Притула в образах сільської барбі Марічки та її зразкового мачо–мена Антона, менеджерів–пройдисвітів Андрія та Сергія і даішників. Далі «Друзі» — серіал про мегазірок iз величезними гонорарами. Наступне — «Кадетство». Потім знову «Щасливі разом» iз Букіними і знову «Вороніни». Анонсуючи один із серіалів «Новий» закликає: «Досить шукати друзів в iнтернеті і на «Однокласниках». Знайди друзів у телевізорі!».
Канал ТЕТ, який відколи він увійшов у телегрупу «1+1» позиціонували як телемовника «для дівчат, які не паряться», починаючи з 6.00 до 10.00 крутить нейтральні «Єралаш», «Телепузики», «Малята–твійнята», «Даша–дослідниця», «Мультик з Лунтіком», «Чіп і Дейл», «Ранетки». А потім починається недитячий блок iз серіалами «Всі жінки — відьми», «Та, що говорить з привидами», «Беверлі–Гіллз». Тут і шопінг, і королева балу, і Дурнєв. Замість вечірньої казки, до 22.00, — «Віталька». Останній серіал власного виробництва каналу дуже люблять дивитися підлітки.
На думку доктора філологічних наук, професора Лариси Масенко, втілений у серіалі образ Вітальки є виявом... українофобії. «Актор, котрий його грає, створює на рідкість потворний образ, — вважає відома мовознавець. — Віталька — неохайний хлопець з огидною зовнішністю. Схиблений на сексі, він весь час незграбно залицяється до дівчат. Не маючи жодних шансів на успіх, недоумок повсякчас наражається на зневагу, глум і роздратування з боку всіх, хто навколо нього. І говорить Віталька такою ж огидною, як він сам, мовою. Ущербність скаліченого напівукраїнського мовлення Вітальки актор ще й увиразнює, потворно розтягуючи рота. Всі решта численних персонажів цього скетчу, крім Віталькиної матері, такої ж недоумкуватої почвари, як і він, розмовляють стандартною російською мовою. Жодного персонажа, який розмовляв би літературною українською, в серіалі немає, відтак носіями буцімто української залишаються тільки придуркуватий Віталька з такою самою жалюгідною матір’ю. Через такий промовистий портрет Вітальки, мовно протиставлений російськомовному оточенню, в підсвідомості глядачів (а серіал має успіх переважно серед дівчат) закарбовується образ української мови як мови неповноцінних маргіналів».
Виконавець ролі Вітальки Гарик Бірча натомість каже: «Для когось Віталька ходить на межі, для когось, можливо, навіть за межею. Але всі ми, зокрема інтелігенція, ... можемо дозволити собі сміятися над непристойними речами, залишаючись при цьому інтелігентними, культурними людьми».
...Щоб діти стали культурними, інтелігентними людьми, їм потрібно копітливо пояснювати, що є межею пристойності, хто може бути прикладом для наслідування і якими мовами говорити в Україні, щоб не бути посміховиськом. А ще всі дорослі мають чітко усвідомлювати, що телеканали — це комерційні структури, які, найперше, заробляють гроші, показуючи будь–які фільми і програми. Мудро скеровувати дитину, тобто непомітно для неї, повинні батьки. Саме найрідніші дорослі просто зобов’язані знаходити час не тільки подивитися з малолітніми серіал, який викликає багато питань, а ще й поговорити про неоднозначні моменти без менторства і надмірних повчань. Тоді діти запам’ятають, що дівчат називати «тьолками» — це не крутизна, а хамство; що не обов’язково щохвилини казати слово «секс» і не варто принижувати інших ні словами, ні діями.
Ірена КАРПА, письменниця, співачка, телеведуча:
— У нас телевізора нема вже років 13. Діти — вони ще досить малі — інколи дивляться щось на YouTube. Виняток — коли вони в гостях у діда з бабцею. Тоді дивляться канал «Піксель», де різні мультики українською мовою. Там досить непогана підбірка. Ще раджу ті ж мультики дивитися в англійській версії, діти запам’ятовують блоками навіть те, що не розуміють. Відтак, коли вчитимуть іноземну, воно їм повернеться і знадобиться.
Андрій КОКОТЮХА, письменник:
— Коли йдеться про телеперегляд дитини, а синові зараз буде 10 років, я вдома виконую функції Нацкомісії з питань захисту моралі. І це мене зовсім не гнітить, бо контроль над телепереглядом і рекомендації щодо переглядів, мусять давати дітям батьки, більше ніхто. Зокрема, я стежу, аби в кімнаті, де сидить дитина, телевізор не був увімкненим узагалі. Якщо працює — то програма повинна йти така, яка дитині була б зрозуміла й цікава. Найперше — щось пізнавальне, потім — мультики.
Якщо син дивиться телевізор, то це — передусім мультики на спеціалізованих каналах. Моя мета — не фільтрувати й цензурувати, а домовлятися з сином, аби він стежив за часом. 30–60 хвилин перегляду — досить, треба вимикати. Про мультики на нішевих каналах говорять що завгодно, але там нема перерви на рекламу. Бо перегляд реклами в межах квартири — табу. Син уже сам запитує, чому йому не можна дивитися ту чи іншу програму, чому вона для дорослих, і ми з ним знаходимо розуміння. Єдине, що іноді виходить з–під контролю, — коли дитина втомлена чи погано почувається. Доводиться дозволяти більше телевізора, бо нічого іншого не сприймає.
Усе сказане поширюється не лише на канікули. У нас телеперегляд не ділиться на сезонний. Правила однакові, дотримання — бажане.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
