Субсидію «не положено»!

Киянці Маргариті Драгоман 50 років. Народившись із гідроцефалією лівого боку, жінка отримала інвалідність другої групи тільки в 40, завдяки активності свого чоловіка. Нині пані Маргарита готується до суду: служба захисту прав інвалідів і пенсіонерів Дніпровського району столиці вимагає відшкодувати субсидії, які жінка отримувала раніше. Для інваліда, що живе на мінімальну пенсію, то величезна сума. Тому подружжя звернулося зі своєю бідою в редакцію «УМ»...

У квартирі подружжя Драгоманів чисто, на кухні пахне борщем. Господиня гостинно посміхається і пригощає смачним кизиловим компотом. Чоловік Маргарити, Микола Васильович, розповідає про суд, який відбудеться вже 17 червня. Подружжя Драгоманів заборгувало державі 14 тисяч гривень. Із них 3,5 тисячі — відшкодування субсидій, які пані Маргарита отримувала з 2003 до 2009 року, часто з кількамісячними перервами. «Поняття позикової давності для них не існує, — каже Микола Васильович. — Але воно ж є. То який борг виплачуватиме Маргарита, якщо останні три роки вона не одержувала субсидію?».

Інвалідність та пенсію Маргарита одержала в 2002 році. Доти жінка 20 років пропрацювала копіювальницею на заводі з виробництва хімічного волокна. Влаштувалась туди відразу після школи. Іншого вибору не було — мати, яка мала ваду серця, не могла сама утримувати сім’ю. У наданні дитині інвалідності матері відмовили, натомість радили здати дівчинку в притулок. «У 2002 році завод закрився. У 2003–му мені дали другу групу інвалідності. Зараз отримую пенсію 965 гривень», — каже жінка.

Маргаритина пенсія — єдиний сталий прибуток у родині. Микола Васильович перебивається тимчасовими підробітками. Йому у свої 58 складно влаштуватися на постійне місце, навіть за допомогою біржі праці.

Подружжя Драгоманів починає нехитрі арифметичні підрахунки. Середня сума в квитанції за «комуналку» — майже 400 гривень щомісяця плюс близько 100 гривень за світло, воду, телефон. Загалом набігає до 500 гривень, тобто половина Маргаритиної пенсії. Відколи жінці припинили нараховувати субсидію, подружжя оплачує комунальні послуги частково. «За світло, воду й телефон ми платимо. За тепло — ні. Якби був лічильник тепла, який має ставити держава незахищеним верствам населення, ми платили б тільки в опалювальний сезон, а в літні місяці — ні», — розповідає Микола Васильович. Зараз Драгомани винні за теплопо­стачання 10,5 тисячi гривень.

Окрім цього, служба захисту прав інвалідів і пенсіонерів Дніпровського району столиці звинувачує Маргариту Драгоман у тому, що вона подала неправдиві відомості у заяві на одержання субсидії та в невиплаті заборгованості за комунальні послуги. У заяві жінка не вказала, що заміжня. Соцпрацівники, колишній мер Києва, його заступники, до яких звертався чоловік, відписками повідомляють про те, що пані Маргарита не має права одержувати субсидію, адже подружжя має два житла. «Так, у мене є кімната, там живе племінниця. Вона студентка, їй дуже складно, тож орендної плати з неї не беремо», — розповідає Микола Васильович.

З точки зору законодав­ства до соцпрацівників не підкопаєшся. Справді, згідно з постановою Кабміну №848 від 1 жовтня 1995 року, інвалід не має права одержувати субсидію при наявності у сім’ї (незалежно від місця реєстрації її членів) у сукупності більш ніж одного житлового приміщення, загальна площа яких перевищує норму володіння. «Держава має відшкодовувати частину плати за комунальні послуги незахищеним верствам населення, — каже Микола Васильович. — Інакше як виживати?». Ніхто у високих інстанціях, у двері яких стукало подружжя, так і не розказав рецепт, як при мінімальній пенсії, половину якої треба віддати за «комуналку», можна прожити двом людям, один з яких — інвалід? Із того куцого залишку ледь на хліб та картоплю вистачає, що вже про ліки казати! То хіба дивно, що в подружжя накопичився такий борг за комунальні послуги?

Проте вже у понеділок Маргарита Драгоман має постати перед судом. «Чому держава знайшла 56 мільйонів гривень на утримання відомчих дач, будинків, санаторіїв і всього іншого, а на копійчану субсидію для таких, як моя дружина, грошей немає?» — питає Микола Васильович. Чоловік не може збагнути, чим люди з обмеженими фізичними можливостями відрізняються від чиновників та коли держава гідним чином захищатиме інвалідів. Роки боротьби за права дружини не дали відповідей на ці питання.