Два–три рейтинги — і жодного шахрайства!

Безсмертну технологію, за якою неважливо, як людина голосує, а все залежить лише від методики підрахунку цих голосів, нині, схоже, намагатимуться втілювати і в економіці. Звичайно, перші несміливі спроби саме такого підходу до проблеми зростання внутрішнього валового продукту і нинішня, і попередня влади намагалися робити й раніше. Але саме зараз про це почали говорити вголос.

І грошей заробити, і грати за правилами...

Оскільки наша країна вже не може прогодувати сама себе — цифри держ­боргу і динаміка ВВП свідчать про це, то проблема «Звідки взяти гроші?» на території від Луганська до Чопа загострюється з кожним днем. Найпростіше, звичайно, взяти ці кошти десь із–за меж держави. Скажімо, у вигляді інвестицій. Але нині, коли у світі не стихає економічна криза, охочих вкладати кошти у нестабільний ринок суттєво меншає. Венчурний, або, простіше, спекулятивний капітал, який заходив iз грішми на дуже короткий час, нині тримається хоча й менш прибуткових, але надійніших територій. Стратегічні інвестори не квапилися вкладати сюди і за кращих часів, до початку економічної кризи, оскільки вважалося, що зарубіжний капітал в Україні дуже слабо захищений.

Натомість значна частка інвестицій, які нині надходять до України, — це так звані офшорні гроші. Простіше кажучи, це прибутки наших підприємств, які, аби не потрапляти під оподаткування, були виведені за кордон, а потім повернулися назад. Не треба бути Президентом чи навіть Прем’єр–міністром, аби зрозуміти: у цьому випадку йдеться лише про «схему», але грошей у країні від неї більше не стає...

Над непростою дилемою, як учора повідомив Прем’єр–міністр Микола Азаров, напружено думав сам глава держави Віктор Федорович Янукович. І, попри численних скептиків, знайшов–таки вихід! «Президент України абсолютно справедливо вимагає від уряду, щоб в Україні були сформовані такі конкурентні переваги для інвесторів, аби було очевидно: в нашу економіку можна надійно вкладати гроші», — поскаржився перед учорашнім засіданням Кабміну Микола Азаров на те, що отримав від гаранта завдання з розряду «принеси те, не знаю що».

«Ми прекрасно розуміємо, що на виконання цього завдання треба багато ще зробити, і головне — підтримувати високий інвестиційний статус роками, демонструючи стабільність і прогнозованість нашої політики», — дуже м’яко, не по–донецьки дипломатично натякнув Президенту Януковичу втомлений Микола Янович про те, що, проводячи його ж, президентську тобто, лінію на підпорядкування усього державного бізнесу владній команді, намагатися при цьому активно бігти у протилежному напрямi якось воно непросто.

«Ми будемо старатися, чесно–чесно!»

Утiм завдання з Банкової обговорюють тільки останні опозиціонери, а нормальний Прем’єр має його швидко, ефективно і наполегливо виконувати! І Микола Азаров пояснив, як саме він планує це робити. «На що орієнтуються міжнародні інвестори? У першу чергу — на оцінки світових рейтингових, аналітичних центрів, — Прем’єр навіть трохи обвів поглядом залу засідань, намагаючись зрозуміти, чи вловили підлеглі хід його геніальних думок. — Тому робота з міжнародними рейтинговими агентствами, аналітичними центрами й авторитетними експертами світового рівня повинна бути окремим і постійним напрямом роботи».

Іншими словами, аби країна отримала гроші, їй необхідний хороший рейтинг. Рейтинги, як відомо, укладають аналітики, тобто живі люди, а от людський фактор — це поле для діяльності відповідальних працівників українського уряду та їх добровільних помічників. Як саме? Та дуже просто! «Наше завдання — оперативно і повно інформувати їх про ті перетворення, які відбуваються в країні, та добиватися об’єктивних оцінок інвестиційного клімату в Україні», — повідомив Прем’єр. Тобто зарубіжні аналітики мають робити висновки про стан економіки не відповідно до своїх дурних методик, а проявляти гнучкість, враховувати точку зору людей, яким ці оцінки важливі. І найголовніше — враховувати при цьому не лише об’єктивну реальність, а й плани українського уряду, який, як відомо, ввібрав у себе найкращих професіоналів з усієї Донецької області, а значить, планувати щось погане просто не зможе!

Відтак діалог представника українського уряду із топ–аналітиком якого–небудь «Фітча» чи «Стендарт енд Пурс» має виглядати приблизно так: «Ну, ми згодні, що ситуація на зовнішніх ринках погіршується, наша промисловість стагнує, держ­борг зростає — але ж гляньте! Ось постанова за номером таким–то, у якій сам сер Азаров прямим текстом наказав дедалі поглиблювати, сприяти і вдосконалювати! І плюс до цього випустити ще п’ять або навіть шість таких самих постанов!..».

«Маєте рацію, цей нюанс докорінно міняє наш прогноз!»...

«Ура, ми вже не останні!»

Аби довести, що він, тобто Прем’єр–міністр України Микола Янович Азаров, не фантазує, а діло говорить, чиновник продовжив свій вступний спіч: «Така робота ведеться. І дає результати». Й одразу уточнив. «Наприклад, наприкінці травня швейцарський центр вивчення конкуренто­спроможності IMD опублікував міжнародний рейтинг. Україна покращила свої результати одразу на 7 пунктів, випередивши такі країни, як Угорщина, Бразилія, Словенія, Хорватія», — «здав» своїх колег Микола Азаров.

У цьому рейтингу неприбуткової бізнес–школи, що міститься у Лозанні, йдеться про те, як країни використовують свої економічні та людські ресурси. Країна, економічні та частково людські ресурси якої вже тривалий час очолює Микола Азаров, нині перебуває на 49–му місці. Із 60 країн. Тож минулого року, як неважко порахувати, ми були четвертими з кінця... Очолюють рейтинг, як і торік, США, Швейцарія і Гонконг. Суттєво поліпшила свої показники сусідня Росія, яка нині розташовується на 42–му місці, ще один сусід — Польща — на 33–му. Вище нас у рейтингу розмістилися Індонезія, Філіппіни, Туреччина, Перу, Малайзія, Таїланд. Найцікавіше, що на чотири позначки вверх (ненабагато повільніше, ніж ми) цьогоріч піднялася Греція — та сама, яку всі вважають країною–банкрутом.

Аби, звичайно, із патріотичних міркувань надати своїй країні обрисів держави–тигра, Микола Янович знову заходився хвалити трудолюбивий український народ. «Адже в Європі небагато країн, які три роки поспіль у винятково складних умовах демонструють невелике, але стабільне економічне зростання і розвиток внутрішнього ринку. Зростання обороту роздрібної торгівлі на 50% за три роки немає практично ні в кого. А у нас є — це факт», — скромно мовив Прем’єр.

Й аби його подальші тези звучали логічно, Микола Азаров вирішив пообіцяти багато нечуваних пільг галузі, яка насамперед асоціюється у нас із прогресом. Ідеться про ІТ–технології. Прем’єру, треба вважати, дуже подобаються «айтішники», і він хоче, аби їх було ще більше! «Ми вдвічі збільшили державне замовлення на підготовку у вузах фахівців для ІТ–індустрії. А за п’ять наступних років збільшимо підготовку таких фахівців у чотири рази», — повідомив очільник уряду, натякаючи, що було б добре, аби всі ці геніальні випускники не їхали одразу з дипломом працювати у розвинені країни, а намагалися писати програми за місцем проживання.