У віці від одного до п’яти років у дитини формуються основні риси характеру. Психолог, автор науково–дослідницького проекту «Психологія Успіху» Юнона Ілліна–Лотоцька вважає, що до року немовля вчиться довіряти–недовіряти, в дорослому віці ці функції переростають у надію або ж страждання від безнадії. Від одного до трьох років дитина пізнає силу волі, впевненість у собі. Від виховання у цьому віці залежатиме вміння заробляти гроші у майбутньому.
Дитина від трьох до шести років освоює відповідальність, наполегливість, здатність ставити перед собою цілі і досягати їх. Якщо мамуся хоче, щоб її кровинка виросла успішною, здоровою і щасливою дорослою людиною, варто із перших днів життя підійти до виховання належним чином.
Співачка Росава і фольклористка, солістка етногурту «Божичі» Ольга Карапата переконані, що на дитинку можна мати позитивний вплив, носячи її під серцем. Саме вагітність надихнула молодих співучих матерів до активної роботи над колисковими.
На днях Росава презентувала альбом колискових. Почала працювати над ним, як тільки дізналася, що вагітна. А коли народився хлопчик, назвала його Радком, тобто радістю. Синочок і дав назву альбому — «Радість». Співачка зізнається, що разом із Радком на студії записала весь альбом, бо годує немовля грудним молоком і не могла дозволити собі відлучитися від синочка більше, ніж на годинку. Тож між годуванням і переодяганням Радка Росава записувала колискові, а музиканти в той час забавляли її кровинку.
Синочку Росави вже 9 місяців. Зазвичай вона йому наспівує свої власні або ж народні колискові. Якщо ж багато роботи, вмикає йому альбом «Радість». «Радко дивиться то на мене, то на програвач і не може зрозуміти, як це апаратура співає маминим голосом», — сміється Росава.
Фольклористка Оля Карапата у музеї Гончара вже не перший рік організовує майстер–класи з колискових, які проходять разом із забавлянками. Каже, що перший дитячий захід провела, коли чекала на появу власного маляти. А до того часу лише допомагала організовувати подібні майстер–класи. На навчання, як грамотно бавитися з малечею, до Олі Карапатої приходять як мамусі при надії, так і з дітками різного віку.
Для фольклористки колискові — це в першу чергу спілкування з дитинкою. Своєму синочку Оля виспівує про те, що хочеться, щоб дитинка росла здоровою, розумною, щоб міцненько спала і набиралася сил, інколи просто промовляє лагідні слова. «Коли дитинці ще до народження вечорами співати колискові, то вона і по народженню буде під них засинати, — розповідає Оля Карапата. — Інколи мама за день так накрутиться і емоційно заведеться, що, сівши присипляти маля, і сама заспокоїться та розслабиться. Це свого роду терапія і релаксація».
«А ще нещодавно помітила, що до певного віку малеча любила одні й ті самі колискові, а оце ближче до року то вже хоче якесь різноманіття, інші мелодії, інші слова займають його увагу, а потім, певне, відбувається те ж саме, коли слухаєш казку — уява починає закручувати почуте і вже уві сні бачиш своє продовження», — розмірковує Оля Карапата.
Росава погоджується з думкою фольклористки. Ще у 2004 році вона записала свій перший альбом «Колисанки» саме через те, щоб діти знали рідні образи, мріяли по–українськи. «Якось одну дівчинку в дитячому садочку запитала, ким вона бажає стати, коли виросте, — наводить приклад піснярка. — І яка ж була відповідь? Людиною–павуком! Сказитися можна! А де ж рідні образи, де наші Синьоочки та Вії, де романтика пращурів?! Цілеспрямовано та свідомо знищуються під корінь».
Мабуть, із тих самих міркувань Оля Карапата не зловживає авторськими колисковими. «Я співаю своїй дитині в першу чергу народні колискові, які чула з дитинства від мами, а також ті, які запали в душу по прослуховуванню інших бабусь чи то в експедиціях, чи з уже виданих дисків, чи архівних записів», — говорить Оля.
Фольклористка ставиться до авторських колискових, які входять у репертуар сучасних співаків, як до витвору мистецтва, який не обов’язково має заколихувати дитину. До колискових у своїй творчості зверталися Марія Бурмака, Віктор Павлік, гурт «Веремій». Але, прослухавши їхні композиції, справді важко уявити, як під ці інколи рокові, інколи естрадні мелодії можна приспати збуджене дитя.
Оля переконана, що мама сама може скласти колискову. Та для цього їй потрібно бути в темі.
«В мене в пам’яті вже стільки текстів і мелодій колискових, що інколи, коли починаю співати, виходить якийсь мікс на тему того, що є в голові, і, поміркувавши, я не завжди можу сказати, від кого то я вивчила. Це вже щось своє на тему народних колискових», — ділиться досвідом фольклористка.
У народі кажуть, що нація починається з колиски. Легковажне ставлення до колискових може мати серйозніші наслідки, ніж ми здатні собі уявити. Тому краще заколихувати діток радісними колисковими, щоб потім не дивуватися, до чого нація докотилася.