Обидва крила тепер у небі

На малій батьківщині Раїси Кириченко, в селі Корещина Глобинського району, біля її могили поховали чоловіка воістину народної співачки, заслуженого артиста України Миколу Кириченка. Помер він раптово від хвороби серця на 71–му році життя. Саме його прізвище взяла талановита дівчина з сільської глибинки Рая Корж після одруження 15 грудня 1963 року. Відтоді вони вже не розлучалися ні в житті, ні на сцені. А познайомилися у 1962 році, коли співачка почала працювати у своєму першому професійному колективі — ансамблі Полтавської обласної філармонії «Веселка», концертмейстером якого був уро­дженець Кобеляцького району баяніст Микола Кириченко. Він став для неї не лише вірним супутником на життєвій дорозі, а й найближчим соратником у творчості, співтворцем більшості концертних номерів. Деякі пісні подружжя виконувало разом. Дітей вони не мали.

Найбільшим випробовуванням для обох стала тяжка тривала хвороба співачки, коли її доводилося лікувати не лише в Україні й буквально «вимолювати» у Бога, як вона потім співала в одній зі своїх пісень. Після смерті дружини 9 лютого 2005 року Микола Кириченко доглядав за її батьківським обійстям у Корещині, жив там у теплу пору року. Водночас упорядковував творчу спадщину дружини, популяризував її, брав участь у відкритті пам’ятників Раїсі Кириченко на подвір’ї Землянківської школи Глобинського району, яка носить її ім’я, та в центрі Полтави. В останню дорогу його проводжали представники обласної та районної влади, громадськості, земляки, численні шанувальники творчості подружжя. Певно, найвідомішою піснею, яку Раїса та Микола Кириченки виконували удвох, стала «Доля у нас — два крила». Тепер обидва ті крила злетіли до небес…