На новому шляху

Упродовж останніх двох сезонів українські боксери–аматори привчили вболівальників до великих перемог. Щоправда, перехід Ломаченка і Ко на вищий кваліфікаційний щабель змусив засумніватися в наших перспективах на аматорському ринзі. Однак чемпіонат Європи, який у суботу завершився в Мінську, думається, дещо заспокоїв скептиків. Зі столиці Білорусі підопічні Дмитра Сосновського привезли п’ять нагород. Таку ж кількість медалей українські боксери брали на ЧС–2011 у Баку та на Олімпіаді–2012 в Лондоні.

Щоправда, в якісному еквіваленті наші мінські призери дещо поступилися «попередникам», однак і цей доробок — «золото», «срібло» й три «бронзи» — красномовно свідчить про крок команди Сосновського у новий олімпійський цикл.

Перед початком півфінальних боїв, учасники яких отримували бронзові медалі «автоматом», наставник нашої збірної відзначав, що сподівається на здобуття «кількох» золотих відзнак. До головних матчів турніру пробилися двоє українців — Микола Буценко та Павло Іщенко. Проте зійти на найвищу сходинку п’єдесталу зміг лише один.

У напруженому двобої сильнішим за господаря рингу, представника Білорусі Вазгена Сафарянца, виявився новий лідер української збірної в категорії до 60 кг Павло Іщенко. Багаторічна робота в одній вазі з дворазовим олімпійським чемпіоном Василем Ломаченком вочевидь не минула даремно, й Павло упевнено продовжив «золоту» ходу українців у цій категорії. Відзначимо, що для Іщенка континентальне «золото» стало наразі най­вищим досягненням у кар’єрі.

Натомість Микола Буценко не зміг подвоїти золотий успіх «синьо–жовтих». У фіналі категорії до 56 кг наш співвітчизник протистояв лідерові посіву, й аргументи ірландця Джона Джозефа Невіна виявилися переконливішими. Тож судді одноголосним рішенням присудили перемогу представникові «зелених».

Варто відзначити, що робота представників боксерської Феміди на чемпіонаті Європи знову справила неоднозначне враження. Принаймні багато кому здалося, що двох наших боксерів — Євгена Хитрова (до 75 кг) та Дениса Пояцику (до 91 кг) — судді свідомо не пустили до фіналів. Чемпіон світу–2011 Хитров, який став жертвою Феміди в Лондоні, у двох із трьох раундів виглядав значно активнішим та агресивнішим за свого опонента з Ірландії Джейсона Куїглі. Однак, у підсумку, згідно із записками арбітрів, Євген не заслужив перемоги в жодного з трьох раундів півфіналу. Натомість Куїглі не зупинився на досягнутому й довів до переможного кінця останній бій ЧЄ, перемігши за роздільним рішенням суддів румуна Богдана Юратоні — 2:1.

Загалом представники невеликої, але гордої Ірландії здобули на ЧЄ–2013 два «золота» та два «срібла». Цікаво, що троє ірландських медалістів — боксери найлегших вагових категорій.

Пояцика також може списати поразку у півфіналі на «неуважних» рефері. Більшу частину бою його опонент з Азербайджану Теймур Маммадов клінчував, захищався і зовсім рідко визирав із засідки. Проте цього виявилося достатньо для кваліфікації у фінал. Щоправда, в наступному двобої спортивна доля була вже не такою лагідною до Маммадова — у другому раунді битви за «золото» росіянин Олексій Єгоров відправив азербайджанця в нокаут.

Щодо третього бронзового призера ЧЄ–2013 — Богдана Шелестюка, то він лише розпочинає сходження до рівня свого іменитого брата, який також виступав у категорії до 69 кг. Свій півфінал проти Олександра Безпутіна українець програв «в одні ворота», а росіянин у підсумку виграв «золото».

Зрештою, збірна Росії на чолі з уродженцем Донецька, легендарним ра­дянським боксером Олек­сандром Лебзяком виглядала на ЧЄ як ніколи потужно і з величезною перевагою виграла командний залік, здобувши п’ять золотих, одну срібну та три бронзові нагороди. Другі — ірландці, треті — українці.