«Ви ще не навчилися мислити вільно»

Голландський урядовець Хенк Доннерс знає про Україну не з туристичних путівників — ще в 90–х він об’їздив нашу державу вздовж і впоперек. Разом зі своєю дружиною Лідою Хенк займається в Україні благодійністю, патронує культурні проекти. А ще доктор Хенк Доннерс, відомий у Голландії фахівець у податковій галузі, колишній держслужбовець, уже майже десяток років є радником Кабінету Міністрів України з євроінтеграції, а також консультантом податкової служби в Україні.

«В Україні в одну мить я став мільйонером»

— Пане Хенку, ви пам’ятаєте, як уперше приїхали до України? Яким було враження?

— Це було у 1991–92–му роках. Моя дружина Ліда — напівукраїнка, її тато народився у Млинові, що на Рівненщині. Ми приїхали провідати родичів Ліди і познайомитися з Україною. І, чесно кажучи, я був вражений побаченим: люди тут жили дуже бідно. Із тодішніх спогадів: районний центр, де було 15 тисяч мешканців, мав лише один телефон на поштамті. Не менш вражала школа, в якій ще вчився батько Ліди, — без туалетів, без елементарного ремонту. Ще пам’ятаю, як поміняв 50 доларів на купони, і мені дали повний пакет грошей — так я став в одну мить мільйонером (сміється). Побачивши такий рівень життя, ми дуже захотіли допомогти цим людям.

— Врешті почали допомагати Україні й на державному рівні?

— На той час я працював у голландському уряді, директором департаменту фіскальної служби Королівства Нідерланди. І міністр мене запитав, чи не хотів би я поїхати до України попрацювати. Після проголошення Україною незалежності велися переговори з ЄС, потрібно було виконувати умови для вступу. Європа направляла до України фахівців за спеціальною програмою. За нідерландською квотою я поїхав. Так ми з Лідою опинилися в Києві. Поїхали на дев’ять місяців, а затрималися на чотири роки. Я й досі працюю радником міністра фінансів.

Ситуацію врятує середній клас

— Що вдалося зробити за ці роки? Які ваші враження від розвитку України?

— Процес рухається. Звісно, хотілося б швидших змін. Але за ці десять років уже є прогрес. Не забувайте, що Україна перебувала в радянській системі. Люди не звикли думати самостійно, не є незалежними. Українці виросли в тоталітарному середовищі й поки що не можуть мислити як вільні люди. Це позначається на всіх сферах життя.

Дуже помітним і дивним нам, європейцям, видається той факт, що в Україні люди часто навіть не можуть сказати, яка саме робота входить до кола їхніх обов’язків, за що відповідають на своїй посаді. «Я не знаю — питай у мого шефа», — часто можна почути тут. Цей приклад — теж наслідок тоталітарної системи управління. А ще одна з найбільших проблем, успадкованих Україною від СРСР, — тотальна бюрократія.

— І корупція на кожному кроці...

— В усьому світі є корупція. Але це не така велика проблема.

— Що ж тоді проблема?

— Відсутність середнього класу в Україні. У вас є велика кількість незахищених українців, занадто маленькі пенсії. І є багато мільйонерів. А середнього класу, на який би спиралася економіка держави, як у Європі, немає. Київ тут не показовий. Це ще не вся Україна. У вас дуже велика різниця між рівнем життя в маленьких і великих містах. У Європі ніде немає такого.

—  І як же нам «виростити» цей середній клас?

— Рецепт тут один: сприятливі економічні умови, демократичні цінності, правова система — і тоді процес почне рухатися. У Нідерландах середній клас — це науковці, юристи, лікарі, вчителі. В Україні — це упосліджені люди.

У вас багато проблем із державним контролем. Політики працюють не для України, а для власної сім’ї, заради грошей. А повинні працювати закони. Якось я спілкувався з одним із ваших чиновників. Кажу йому: «Ти маєш великий будинок, «Мерседес». Я — теж небідна людина, але в мене — лише маленький «Рено». Звідки ж у тебе такі гроші?». А він мені відповідає: «Хенку, в мене багато друзів — і всі допомагають».

Раніше цікавила Польща, тепер — ми

— У Європі все ще виявляють цікавість до України?

— Попри несприятливі фактори, Європа цікавиться Україною. І готова вкладати інвестиції, зокрема в аграрний сектор. І багато голландських підприємців (а Нідерланди — теж аграрна країна) хочуть мати бізнес в Україні. Приїжджають, дивляться, обмінюються досвідом. Голландців цікавить земля — чорнозем, українських аграріїв — нові агрокультури, нові методики. Ось, наприклад, один мій друг із Нідерландів теплицями займається — вирощує за голландськими технологіями в Україні квіти. Інший мій знайомий орендує 40 тисяч гектарів — вирощує хміль для виготовлення пива, має 20 тисяч голів великої худоби — він задоволений бізнесом. У Європі свого часу була хвиля зацікавленості Польщею, але тепер там працювати стало дорого. Інвесторів почала цікавити Україна.

Звісно, у вас є проблеми з веденням бізнесу. Знають європейці і про бюрократію. Люди хочуть тут працювати, але побоюються. Якщо створити сприятливі умови, сюди потягнуться інвестори. А для цього потрібно виводити економіку з тіні, робити все, щоб працювали закони. Адже українська економіка дуже персоналізована. Через це міністр або хто інший може визначати, яким підприємствам можуть бути надані преференції, а яким — ні. Так не повинно бути.

ДОСЬЄ «УМ»

Хенк Доннерс
Народився 10 жовтня 1949 року. Одержав освіту в університетах Тілбурга, Кельна. Також закінчив Паризький університет (Сорбонна). За фахом — податковий юрист. Спеціалізувався на дослідженні голландського та міжнародного податкового права. Має науковий докторський ступінь. Працював з 1977 року в голландському уряді, у міністерстві фінансів. З 2001 року почав працювати консультантом Державної податкової адміністрації в м. Києві та лектором у податковій академії в Ірпені. У 2011 році за 32–річну службу і видатні досягнення у податковій галузі Голландії Хенк Доннерс був посвячений у лицарі й одержав відповідний королівський орден.