Орден — жертві, вбивці — волю

Позавчора на апаратній нараді у голови Запорізької облдержадміністрації було вшановано пам’ять Марини Савоніної — 29–річної фельдшерки обласного Центру екстремальної медицини, котра загинула під час виклику до хворого. Орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» «губернатор» Олександр Пеклушенко вручив Данилу Савоніну, чоловіку вбитої Марини, повідомляє Управління у справах преси та інформації обласної держадміністрації. Запевнивши, що сім’я загиблої одержить усю необхідну допомогу, очільник регіону акцентував також на потребі впрова­дження досвіду донеччан з організації роботи бригад швидкої допомоги.

Трагедія родини Савоніних засвідчує потребу в оптимізації роботи і психіатричних служб — щонайменше у Запоріжжі. Адже убивство скоїв соціально небезпечний 51–річний чоловік, не ізольований від суспільства. Саме він, як розповів «УМ» голова незалежної профспілки лікарів швидкої допомоги Анатолій Сидоренко, зарубав сокирою вагітну (!) жінку–фельдшера. Та у складі бригади медиків прибула на вулицю Вроцлавську за викликом потенційного вбивці — ніби зле стало матері–пенсіонерці. Її неадекватний син спершу облив прибулу бригаду кислотою, а затим пустив у хід сокиру. Лікаря й молодого фельдшера було шпиталізовано з важкими травмами й опіками, а їхня 29–річна вагітна колега, котра вже півроку носила під серцем дитинку, загинула на місці.

У день поховання убитої жінки всі карети швидкої допомоги працювали з траурними стрічками не лише в обласному центрі.

Щодо убивці, то правоохоронці затримали його на місці злочину (дані про НП внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, хід розслідування, як повідомила того ж дня кореспонденту «УМ» прес–секретар обласного прокурора Маріанна Піскунова, контролює прокуратура регіону. За такий злочин ч.2 статті 115 Карного кодексу України передбачає довічне ув’язнення. Однак де–факто в’язниця убивці «не загрожує», акцентують в облуправлінні міліції: «Згідно зі списками, наданими обласним психоневрологічним диспансером, і тлумаченням районного лікаря–психіатра, затриманий стоїть на обліку не як соціально небезпечний душевнохворий, а як хворий на шизофренію».

Отже, усього–на–всього примусове лікування... Але чому за стільки років психіатри не побачили небезпеки для оточуючих в людині, яка все життя, як свідчать сусіди, знущалася навіть над своєю матір’ю? Бідолаха не виходила зі стресового стану, очікуючи чергових побоїв від сина, якого психіатри поставили на явно не той облік...