Кіно Землi обiтованої

Сьогоднi в Києвi починається фестиваль iзраїльського кiнематографа, який триватиме до 11 червня.

Кіно Ізраїлю веде свій літопис вже більше століття. Вперше краєвиди Палестини та Єрусалима були зняті під керівництвам нікого іншого як батьків кінематографа — братів Люм’єр. В 1896 році кінематографісти відіслали французького оператора Александра Проміо розкрити загадку сходу, невдовзі той повернувся з кількома десятками плівок, на яких уперше було зафіксовано Землю обітовану. Вже в 1913 році в Палестині з’явилася перша ізраїльська кіностудія. Втім першу стрічку, зроблену в її стінах, побачили хіба що її творці: плівка загубилася по дорозі до Парижа, потрапивши у вир Першої світової вiйни.

Змiцнiти та стати на ноги ізраїльським кінематографістам удалося лише на початку 50–х, коли постала незалежна держава Ізраїль. На той час старенька Європа відбудовувалась після двох нищівних війн важко було знайти країну, національний кінематограф якої не перебував у стагнації. Проте ізраїльському кіно неабияк пощастило. Одразу після війни держава включила розвиток національного кіно до пріоритетів країни. На цей час припадає розквіт документалістики, що згодом прославить Ізраїль на світовій кінониві, а з 60–х уряд починає на повній основі субсидіювати місцеве кіновиробництво. Відтоді кінематограф Ізраїлю впевненою ходою йде до світового визнання. Його режисерів люблять на кінофестивалях у Канні, Венеції, Берліні та Карлових Варах, а також Американська кіноакадемія (Ізраїль п’ять разів ставав номінантом у категорії «найкращий іноземний фільм», щоправда без перемоги).

Цьогорічна добірка ізраїльського кіно вже має кілька кубків та нагород. Відкриватиме київський фестиваль комедійна драма «Примітка» Джозефа Седара. В 2011 році стрічці глядачі аплодували стоячи на МКФ у Канні, вона отримала «Золоту пальмову гілку» за найкращий сценарій. У центрі сюжету — стосунки двох науковців, батька та сина. Усе життя суперницький дух не залишав їх, а навіть підсилювався тим, якими різними були ці два дослідники. Батько — мізантроп, що уникає світських кіл, син — широко визнаний у науковій сфері й відкритий до діалогу. Та скоро все зміниться, адже батькові присудять премію та почесті, на які все життя працював син. У 2012 році «Примітка» мала номінацію на «Оскар» як найкращий іноземний фільм.

Призер у категорії «найкращий сценарій» на фестивалі незалежного кіно у Санденсі — стрічка «Доброго ранку, пане Фідельмане» режисера Йоссі Мадмоні — розказує історію боротьби за улюблену справу. Сімдесятирічний Яків Фідельман, майстер–тесляр і художник–реставратор, після смерті свого ділового партнера намагається вберегти їхню спільну справу — маленьку майстерню. Старший син Ной не припиняє переконувати батька у неприбутковості майстерні, а молодий помічник Антон допомогає Фідельману боротись за свій клаптик щастя та усамітнений спосіб життя.

Документальний фільм «Хава нагіла» Роберти Гроссман — це феєрія і свято в документальному стилі. Творці фільму досліджують походження та значення цієї древньої пісні–символу ізраїльського народу, повсякчас питаючи: «А чи справді ви знаєте, що таке «Хава нагіла?» Зріз історії тут починається з найдревніших часів і до наших днів, коли застільну пісню виконують американська співачка Регіна Спектор та навіть мультсімейка Сімпсонів. Стрічку було створено у співпраці з Україною та США.

Драма «Заповнити порожнечу» минулого року підкорила журi Венеціанського кінофестивалю. «Кубок Вольпі» отримала виконавиця головної ролі Хадас Ярон. У фільмі вона зіграла дівчину, що бореться з муками сумління, адже готується до весілля із чоловіком своєї покійної сестри. Юна Шира не в змозі нічого вдіяти, цього захотіла її мати, що бажає утримати вдівця у своїй родині, аби той не вивіз із країни внука. У 2012 році Ізраїльська кіноакадемія присудила фільмові одразу сім нагород, серед яких призи за кращий фільм, кращого режисера, кращий сценарій, кращу актрису, кращу операторську роботу, найкращу актрису другого плану та кращий грим.

Під завісу фестивалю покажуть найкращий фільм за версією глядачів міжнародного кінофестивалю в Салоніках у 2012 році — драму «Потоп» Гайя Наттіва. Головний герой фільму — 13–річний Йоні, що намагається розплутати вузол проблем своєї сім’ї. Старший брат Йоні розумово відсталий і постійно потерпає від знущань однолітків, мати зраджує батька з сусідом, а батько незаконно вирощує марихуану. На додачу у хлопця за тиждень — бар–міцва, а Йоні комплексує через свою фізичну нерозвиненість і не почувається справжнім чоловіком. На «Берлінале–2011» фільм нагородили «Кришталевим ведмедем» у секції «Фільми для юнацтва».