Валерій Александров: Ідучи в бій, не варто розкривати карти перед «шпигунами»-суперниками

(Закінчення. Початок — у вчорашньому номері «УМ»)

No problem — не для нас

      — Валерію Федоровичу, наскільки вдало відбулася в українській команді зміна поколінь?

      — Я б сказав, цілком задовільно. Вже з минулорічної світової першості в нас з'явилося чимало молодих, 23-24-річних спортсменів. Призерами останнього зимового чемпіонату світу були Наталка Добринська (багатоборство), Іван Гешко (1500 м), інші представники нової генерації. Ми робимо ставку і на молодь, і на ветеранів — так і має бути. Цьому вчить й історія римських легіонів, коли в кожному з них були лідери-ветерани, які вели інших у бій. Виганяти нікого ми не збираємося, бо, спостерігаючи за досвідченими спортсменами, вчаться й молоді.

      — А яка зараз ситуація з тренерськими кадрами в українській легкій атлетиці?

      — Поки що їх вистачає, бо ніхто не хоче виходити на пенсію, адже на неї особливо розраховувати не доводиться. Тренери працюють до «останнього патрона», незважаючи на свій вік, і це нас рятує, бо з поповненням дуже погана ситуація. Саме нестача тренерів гідного рівня надалі може стати причиною наших проблем у найближчому майбутньому. Якщо спортсмена треба готувати 8 років, то цим мають займатися фахівці своєї справи. І тих, хто мав би виступати за Україну на Олімпіаді 2012 року, вже не набрали у спортшколах через брак молодих тренерів. Це нас дуже непокоїть. Як молоді працюватимуть тренерами, якщо за це платять менше 500 гривень? Вихід бачиться один — підвищення заробітної платні.

      — Ви говорите про підвищення фінансових витрат на підготовку до Олімпіади, але, як видно, проблеми лишаються...

      — Так. Після браку тренерських кадрів на другому місці за гостротою — питання, пов’язані зі спортивними базами й інвентарем. У цілому фінансування збільшується, але ж мати лише три легкоатлетичних стадіони на території такої держави, як Україна, — це малувато.

      Раніше наші атлети мали дуже слабку наукову підтримку, лише цього року забезпечення стало кращим. Нарешті ми побачили на наших зборах біохіміків, які вели оперативний контроль за спортсменами. А у складних, із технічної точки зору, видах, зокрема метанні, фахівці працюють з цифровими відеокамерами для наступної комп’ютерної обробки інформації, яка миттєво передається атлетові й тренерові в сектор. У принципі, все в нас давно було напрацьовано, лише нестача коштів не дозволяла купувати техніку та технології.

Нові допінгові заборони нам лише на руку

      — Чому після непоганих результатів у Європі нашим атлетам важко пробитися до числа призерів на світових форумах?

      — Не я придумав, що темношкірі люди мають більшу генетичну схильність витримувати навантаження, особливо з таких регіонів, як Кенія, Марокко, Ефіопія. Ці спортсмени задають тон у більшості бігових дисциплін, в Америці саме з темношкірих спортсменів складається команда, з якою, до того ж, дуже добре працюють. Але наші хлопці (Лебідь, Гешко) намагатимуться кинути їм виклик. Крім того, ми хочемо досягти балансу між чотирма групами легкої атлетики — спринт, метання, витривалiсть, стрибки, — аби вони всі разом дали нам непоганий урожай. Ця рівномірність надає надії на перспективу в майбутньому.

      — Наскільки важлива інформація про стан суперників на даний момент?

      — Ми на неї орієнтуємося при підготовці і своїх лідерів до Олімпіади. Якщо бачимо, що випереджаємо, то не будемо форсувати підготовку, перенапружуватися. Коли ж бачимо, що йдемо позаду, то є сенс ризикувати, працювати по максимуму.

      — Як ви сприйняли звістки про майбутню відсутність Меріон Джонс і Тіма Монтгомері на бігових доріжках наступної Олімпіади?

      — Чесно кажучи, «стрибок» Монтгомері у світ високих досягнень не викликав у нас довіри, бо незрозуміло, як так швидко можна дійти до світового рекорду. Стосовно Джонс. Меріон — дуже обдарована природою людина, її можна порівняти з легендарним Карлом Льюїсом. Вона прийшла з баскетболу, де мала серйозну підготовку, і свої таланти розвинула в легкій атлетиці великою працею. Шкода, що з цією скромною, симпатичною людиною сталося таке нещастя. Після розлучення зі штовхальником ядра Сі Джей Хантером проти неї висунуто звинувачення у вживанні допінгу, і зараз на батьківщині її просто цькують. (До речі, вчора з'явилося повідомлення про те, що Сі Джей Хантер заявив, ніби п'ять медалей на Іграх у Сіднеї його колишня дружина Джонс виграла за допомогою допінгу. Меріон заявляє, що це брехня і дискваліфікований Хантер просто мститься. — Ред.).

      — Якщо ми торкнулися теми заборонених препаратів, хотілося б почути вашу точку зору стосовно межі між харчовими добавками і допінгом.

      — Вiдверто, я вже сам трохи заплутався у визначенні допінгу. Можна сказати, що це бажання отримати нагороду незаконним шляхом. Але де незаконність, якщо людина перебудовує свій організм без шкоди для нього? Це вже питання філософії.

      Олімпіада — змагання не тільки спортсменів, а й засобів біохімічного контролю, фармакології, хоча, за великим рахунком, це вчорашній день науки. На сьогодні існують досконаліші методики керування діями людини, ніж фармакологія. Це вже цілком реальна генна інженерія, i яку десять років тому вручали Нобелiвську премію і яку, в принципі, можна також застосовувати у спорті. Крім того, вже існує біоенергетика сучасного рівня, що дозволяє передавати інформацію від однієї людини іншій, у конкретному випадку — кращу готовність від одного атлета іншому. Подібні методики застосовують y космосі.

      Тема допінгу залишатиметься й надалі непростою, але Олімпійські ігри в Афінах будуть «чистішими» порівняно з попередніми. Додам, що спортивні фармзасоби коштують великі гроші, а у нас ніколи, там паче зараз, не було таких сум на медичні витрати — так що заборони нам тільки на руку.

      — Але наша штовхальниця ядра Віта Павлиш нещодавно була довічно дискваліфікована за повторне вживання допінгу...

      — Шкода людину, яка віддала все життя спорту, але нічого не вдієш. Ніхто не може стовідсотково сказати, що саме відбулося, проте, ймовірно, Віта відчувала, що на забороненому препараті можна добре виступати, а на щось інше, дозволене, перейти не змогла. Однак стосовно команди вона вчинила чесно, бо якби її спіймали в Афінах, це був би значно гучніший скандал.

      — І насамкінець: як і коли наші легкоатлети вилітатимуть до Афін?

      — Ми взяли на озброєння досвід чемпіонату світу 1997 року, який проходив саме в грецькій столиці, де ми завоювали сім медалей. Вважаємо, що краще, з точки зору результату, буде, якщо наші спортсмени рушатимуть до Греції групами безпосередньо перед стартами, за два дні до змагань. А розмови про присутній на Олімпіаді «особливий дух» тільки шкодять справі.