У документальному фільмі Юрія Терещенка «Вічний хрест», який захопив три знакові постаті українського кінематографа, причетні до культової вітчизняної картини «Камінний хрест», одна новела присвячена Костю Петровичу Степанкову, на момент прем'єри ще живому класику. Не дивлячись на те, що це кіно про кіно, фільм на диво людський, а не кіношний, і народний артист України і СРСР Костянтин Степанков, який ліпить вареники і проговорює брутальні життєві реалії, і плаче, у ньому дуже мудрий, сумний і світлий. Тепер от фільм є, і ще будуть інші, наприклад, у планах Міністерства культури стоїть документальний фільм Віктора Олендера «Костянтин Степанков» із циклу «Портрети», а артиста, людини немає. У четвер о 17.30 на 77-му році життя після довгої і тривалої хвороби... Голова Верховної Ради України Володимир Литвин написав у телеграмі співчуття дружині актора Аді Роговцевій: «Нехай хоч трохи полегшить Ваш біль те, що Костянтина Петровича разом з Вашою родиною оплакує вся Україна. Він назавжди залишиться з нами. Хай земля буде пухом цій великій, щирій, добрій людині».
Народився актор 3 червня 1928 року в селі Печески Хмельницької області, у 1953 році закінчив Київський державний театральний інститут імені Карпенка-Карого, 31 рік викладав y альма-матер, а з 1998 року працював на кафедрі кіно і телебачення Інституту культури. Костянтин Степанков зіграв більше 100 ролей у театрі і кіно, в українському кінематографі ХХ століття він зіграв y всіх найкращих фільмах. Його найвідоміші роботи — у фільмах «Дума про Ковпака», «Як гартувалась сталь», «Захар Беркут», «Легенда про княгиню Ольгу», «Білий птах із чорною ознакою», «Сон», «Аничка», «Кам'яний хрест». Останні ролі він зіграв у картинах Романа Балаяна «Два місяці, три сонця» та Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу». Костянтина Степанкова називали лицарем українського кіно, тільки останні його лицарські промови чомусь були дуже гіркими.
Прощання з видатним українським актором відбудеться сьогодні о 13.00 у Будинку кіно, а поховають Костя Петровича, згідно з його заповітом, у селі Жовтневе Бориспільського району, де подружжя Роговцевої-Степанкова має дачу і куди актор із задоволенням втікав із Києва.
Редакція «УМ» сумує разом із родиною покійного, знайомими і незнайомими шанувальниками таланту Костянтина Степанкова. Нехай земля йому буде пухом.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
