Минулих вихідних у школах України відшуміли випускні бали. І не тільки в школах. Адже останніми роками в Україні, особливо у великих містах, з’явилася нова «святкувально–випускна» традиція — відзначати гучними гуляннями кожен новий освітній етап у житті дітей. Тепер випускний бал — це не лише «остаточне» прощання зі школою, а й з дитячим садочком, початковою школою, шкільною дев’ятирічкою. Кожен із цих «рубіконів» відзначається не просто святковим виступом дітей на сцені — цього вже замало. Тепер iдеться і про «водку–сєльодку» для батьків, розважальні шоу–програми, випускання голубів–кульок, дорогі сукні для випускниць та щедрі подарунки вихователям–учителям. А це, звісно, суттєві витрати для батьків і додатковий головний біль.
«Цього року «випуск» не оминув і нас: столичний дитячий садочок закінчила наша донька, — розповідає Уляна Соборська, мама шестирічної «випускниці». — Добре, що батьківський комітет після численних дискусій вирішив не накривати «весільні» столи, як заведено у багатьох інших садочках, не орендувати банкетних залів і не замовляти розважальних програм для батьків. Обійшлися святом для дітей (хоча й воно передбачало дитяче застілля, аніматорів та святкове вбрання). А в сусідньому садочку, розповідала знайома, вирішили не втрачати нагоду «гульнути» — там батьки святкували по повній: із «дорослим» застіллям у ресторані, алкоголем і танцями. Хоча особисто я не розумію сенсу в бенкеті з людьми, з якими кілька років лише віталися... Ми ж тепер маємо трохи часу на перепочинок: наступний випускний у нас через чотири роки — тоді донька якраз закінчить початкову школу».
«А ми свого дитсадівського «випуску» чекали з острахом. Адже найбільшою несподіванкою для нас стало те, що випуск — це для дітей у буквальному розумінні прощання із дитсадком, — розповідає «УМ» Інна, мама шестирічної «випускниці» з райцентру на Житомирщині. — Ми відсвяткували свій випуск 30 травня і тепер до 1 вересня, доки не підемо в школу, — вільні. Уявлення не маю, куди на ціле літо подіти свою дитину. Бабусь–пенсіонерок ми не маємо, обоє з чоловіком працюємо. Доведеться наймати няню, хоча для нас це й задорого. Але іншого виходу не бачу. Переконана, що з цією проблемою стикаються й інші сім’ї. І диву даюся, чому про неї ніхто не подумав».
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
