Дехто з не надто прихильних до українців істориків твердить, що запорізьке козацтво за духом і подобою було більше споріднене з донськими «побратимами», ніж «ополяченими» галичанами. Насправді ж запорожців, захисників української нації, з донцями, котрі завжди запопадливо демонстрували вірнопідданість правителям Росії, не пов’язували ніякі масштабні політичні проекти, крім ситуативних військових інтересів. Зате численні конфлікти між Запорізькою Січчю та Донським військом, зокрема й територіальні, часто призводили до жорсткого протистояння. Що вже казати про сучасних нащадків Стєньки Разіна, які пишаються своїми хронічними українофобськими настроями, за що кількох їхніх предводителів навіть оголошували в Україні персонами нон грата.

Натомість Галичина «делегувала» за дніпровські пороги таких культових козацьких провідників, як гетьман Дмитро Вишневецький — засновник Запорізької Січі та видатний полководець Петро Сагайдачний.