Козацький прапор, натягнутий на оленячi роги (XVII ст.). (Юрiя САПОЖНІКОВА.)
200 експонатів з понад 60 музейних закладів України, які потребували термінової реставрації і таки були врятовані, можна побачити на виставці «Минуле, врятоване для майбутнього», що відкрилася в Національному музеї Тараса Шевченка. У такий спосіб вирішено відзначити 75–річчя Національного науково–дослідного реставраційного центру України (ННДРЦУ). Над завданням працювала команда з 80 чоловік протягом двох років. «Усі роботи, які ви бачите сьогодні, просто врятовані завдяки рукам наших майстрів. Більшість цих робіт були просто в жахливому стані», — каже директор реставраційного центру Світлана Стрєльнікова.
Це вже друга подібна виставка в музеї Шевченка. Проте, за словами його директора Дмитра Стуса, «можна сказати, що це одна з найбільших як в історії музею,так і Києва».
Наприклад, картина Василя Полєнова 1880 року «Христос на Генісаретському озері». Як розповідає реставратор Тетяна Бичко, картину неодноразово реставрували, але вона потребує постійного догляду, оскільки свого часу була порізана і відновити її було дуже важко. «Це найстаріша тут робота з погляду реставрації, але виглядає як одна з найкращих. Вона є шедевром нашої виставки», — стверджує пані Бичко. Схожу історію має й картина, яка поки перебуває у процесі реставрації, проте також була представлена на відкритті виставки, — «Портрет Єлизавети Василівни Сапожнікової» Іллі Рєпіна, створений також у 1880 році. Це полотно викрали з будинку–музею художника в Чугуєві: вандали вирізали його з рами, зім’явши, кинули через кватирку, проте чомусь — очевидно, забувши, — залишили на вулиці.
Роботи, над якими було найскладніше працювати, — це картини Айвазовського, оскільки кольорова гама художника унікальна і відтворити її важко, кажуть реставратори.
Відвідувачі також матимуть змогу побачити роботи Полєнова, «Христос і самаритянка» Луки Джордано (1684), «Юродивий» (1883) Павла Свєдомського, відновлені графічні твори Григорія Світлицького, Вільгельма Котарбінського, Івана Шишкіна, Ореста Кіпренського, розфарбовані китайські лубки ХІХ—ХХ ст. А ще — меблі й порцеляну, античне скло, ікони. Окрасою виставки є плащаниця, гаптована золотими нитками і вишита шовком по саєту. Реставратори зазначають, що робота з тканинами — одна з найскладніших: часом доводилося розбирати полотно до ниток, а от найважче працювати із сакральним шитвом.
Відвідувачам буде з чим порівняти відреставровані роботи, оскільки до кожного з виробів представлено фотографії, на якій показаний стан до реставрації.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
