На базі Національного університету фізичного виховання і спорту відбулося урочисте підписання документа між цим навчальним закладом, Національним олімпійським комітетом та Олімпійською академією України про надання міжнародного статусу Центру олімпійських досліджень і освіти.
Власне, центр існує ще з 1992 року, проте статус міжнародного отримав лише тепер, з нагоди сторіччя проведення в Києві першої російської Олімпіади 1913 року. «Наш центр став третім у світі поряд iз Канадським та Барселонським, — каже ректор Національного університету фізвиховання і спорту Євгеній Імас. — Міжнародний статус центру дасть можливість суттєво розширити напрямки олімпійської діяльності та інтегрувати спортивну українську індустрію у світову».
Центр займатиметься збором та вивченням інформації щодо історії та розвитку олімпійського руху. На думку керівника центру, президента Олімпійської академії України Марії Булатової, головна мета — це створення та вдосконалення системи олімпійської освіти: «Ми повинні навчити тренерів та вчителів якісно викладати нові олімпійські програми та готувати майбутніх чемпіонів».
«Олімпійський спорт — це вже наука, елемент освіти та соціальне явище. Це інтеграція в професійну освітню структуру, — додає віце–президент Національного олімпійського комітету України Валерій Борзов. — На базі нашого центру видають навчальну літературу, наукові та методичні посібники, розробляють спеціальні програми для навчальних закладів». У 2005 році на конгресі в Копенгагені відбулася презентація єдиної у своєму роді «Енциклопедії олімпійського спорту», що була перекладена англійською мовою та відтепер відома в усьому світі. А завдяки міжнародному статусу центру в Києві проводитимуться нові наукові розробки, кошти на які зможуть бути залучені за допомогою міжнародних грантів.
На відкриття центру завітав президент Олімпійської ради Азії, президент Асоціації національних олімпійських комітетів шейх Ахмад Аль–Фахад Аль–Сабах. Він зауважив, що у світі існує 205 національних олімпійських комітетів, а український НОК відрізняється саме розвитком культури спорту: «Спорт, навчання та культура — це три взаємопов’язані компоненти. Нам варто ділитися досвідом з різними країнами заради розвитку олімпізму у світі».
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
