Люб’язність на курорті

Погожого недільного ранку, коли пересічний українець зазвичай безтурботно відпочиває, схильний до нападів трудоголії гарант вітчизняної Конституції Віктор Янукович вирішив провести напружену ділову зустріч. Місце діалогу — далеко не найгірше: російський курорт Сочі, резиденцiя «Бочаров Ручей». Саме тут наш Президент мав незаплановану, але вкрай напружену п’ятигодинну розмову зi своїм російським колегою Володимиром Путіним.

Імовірність такої зустрічі, втім, не становила таємниці. Раніше двосторонні перемовини Януковича з Путіним допустив російський посол Михайло Зурабов, але вважалося, що два президенти поспілкуються 29 травня в Астані, під час засідання Вищої Євразійської економічної ради. Той факт, що очільники двох країн вирішили обговорити свої позиції напередодні, аналітики оцінюють однозначно: у столиці Казахстану публіка почує про нові, доволі радикальні домовленості між Україною та Росією, причому на «iгровому полі» лежать дуже великі гроші.

Впадала у вічі й незвична люб’язність, якою зазвичай грубуватий Володимир Путін огорнув українського гостя минулої неділі. «Дякую, що прийняли запрошення, приїхали, знайшли час й у вихідний день. Мені дуже приємно, радий вас бачити», — з такою пристрасною люб’язністю ВВП не вітав Януковича вже давно. «Традиційний порядок дня нині буде пройдено, і ми повільно рухатимемося вперед», — у відповідь наш Президент намагався адаптувати свій стиль до російських куртуазних традицій. Й одразу зробив багато компліментів Путіну на тему спору­дження олімпійських об’єктів. «Коли ми летіли над Сочі, подивилися — всюди йде будівництво», — Віктор Федорович намагався показати дорогому господареві, що у літаку він не спав, а дисципліновано дивився у віконечко.

А далі було п’ять годин за зачиненими дверима. «Як показує новітня українська історія, такі раптові поїздки нашого Президента дуже часто закінчуються непередбаченими рішеннями. Якщо була необхідна зустріч тет–а–тет, значить, iдеться про великі гроші», — каже заступник гендиректора Центру Разумкова Валерій Чалий. На його думку, йдеться про долю нашої газотранспортної системи, умови отримання статусу спостерігача при Митному союзі. Як відомо, вже у середу в Казахстані наша країна може підписати меморандум про отримання цього статусу.

«Зустріч в Астані потрібна, щоби оголосити про домовленості, але своє «окей» на ці угоди Янукович і Путін мали дати у Сочі», — стверджує політолог Михайло Погребинський. «Зустріч у Сочі — це дуже серйозний привід вважати, що домовленості таки відбудуться», — погоджується з ним політолог Володимир Фесенко. На думку експертів, Київ і Москва вже давно домовилися про статус спостерігача у наддержавному утворенні, яке контролює Москва. Причому обидві сторони розглядають його як поступку. Як відомо, Росія спочатку відкидала таку можливість, ведучи мову лише про безпосереднє членство, але нині — перед iмовірним підписанням угоди між Києвом та ЄС, погодилася на синицю в руках. Натоміть вважається, що, підписавши меморандум в Астані, Україна робить перший крок не в європейському, а в євразійському напрямку.

На думку експертів та джерел в українських офіційних структурах, Київ уже фактично погодився на двосторонній — україно–російський — консорціум з управління нашою ГТС, очікуючи взамін на зниження ціни на газ. Але не тільки це! Українська влада буцімто готова поступитися Росії ще й контролем над магістральними газогонами. Взамін нам нібито пообіцяли дешеві кредити, якими уряд планує замінити «стенд–бай» від МВФ. Цікаво, що контроль над розподільчими газогонами влада готова передати компанії ВЕТЕК, на чолі якої стоїть молодий підприємець Сергій Курченко. «Ми готові на умови російської сторони, коли «Газпром» стане ключовим учасником консорціуму і його права забезпечать законодавчо в обмін на зниження ціни на газ», — цитують ЗМІ анонімне джерело у вітчизняному Мінпалив­енерго.