Старі помальовані мольберти та етюдники, терпкий болотистий запах олійних фарб та чистого паперу. У суботу в парку Шевченка витав дух творчості. Тут із самого ранку зібралися вихованці художніх шкіл та студій Києва. Вони принесли із собою живу метушню і перетворили на жвавий мурашник площу навколо пам’ятника Тарасу Григоровичу. Мистецька акція «Тарас Шевченко. Молодий погляд» — один iз численних плодів дворічної діяльності благодійного Фонду «Велика родина» в царині популяризації поета.
«Мета нашої акції — пробудити інтерес до Кобзаря, — каже Юрій Рубан, президент фонду. — Мені здається, що найлегше це робити через мистецтво. Навесні минулого року ми влаштовували пленер для дорослих художників у Седневі, на шевченківських місцях. Потім — для дітей у Харкові. Сьогодні цю естафету перейняли молоді таланти Києва. Головне, ми не хочемо нікого наставляти чи повчати. Достатньо лише привернути увагу дітей — і вони самі почнуть шукати, читати і по–своєму розуміти Шевченка. Цього ми і прагнемо — нових інтерпретацій». Якщо говорити сучасною мовою, Фонд «Велика родина» і його команда за такий короткий час стали професійними піарниками для Шевченка. Лише цього року за їх сприяння на сцені Національної опери відбулась прем’єра музичного твору Євгена Станковича «Страсті за Тарасом», а в Київськiй Софiї — концерт Валентина Сильвестрова «Псалми Шевченкові» — унікальні мистецькі проекти, яких Україна до цього не бачила.
«Шевченко — це людина, яка колись сказала абсолютно фантастичну для свого часу річ: «Українці — народ, який доб’ється своєї держави», і завдяки потужній силі свого таланту возвела ці слова до рівня національної ідеї. Після нього про Україну почали думати не в минулому, а в майбутньому», — каже пан Рубан.
«Ми працюємо для того, щоб гідно відзначити 200–річний ювілей Шевченка, який святкуватиметься у березні наступного року. Сьогодні ми зібралися коло пам’ятника свого батька, свого пророка, — по–майданному врочисто виголосила зі сцени Віра Ульянченко, голова наглядової ради Фонду. — Мені дуже приємно бачити стільки небайдужих молодих облич. Я вірю, що саме ці люди можуть дати Україні новий погляд».
По закінченнi офіційної частини, із покладанням квітів до пам’ятника, художники в прямому сенсі перейшли від слова до діла. Під акомпанемент кобзи усі розпорошилися парком, і за кілька секунд від рівних рядів стільчиків залишився лише творчий безлад. За умовами, потрібно було зобразити або пам’ятник, або Червоний корпус університету ім. Шевченка. Усі підійшли до завдання творчо, хтось вирішив малювати Шевченка анфас, хтось у профіль, дехто зображував його на тлі картин iз його творів.
«Ми прийшли на пленер, тому що це для нас чудовий досвід малювання з натури», — розповідають, роблячи перші штрихи ескізу, Катя і Маша, 13–річні вихованки Школи мистецтв Деснянського району. А от у Михайла з ДХСШ ім. Шевченка крізь густу зелень уже проступили обриси червоної стіни, він почав працювати в кольорі. Хлопець погоджується із тим, що Шевченко — «велична постать в українській історії», щоправда, на акцію прийшов, радше, за компанію, ніж за покликом душі. Його колега Андрій виявився більш ідейним: «Я сьогодні прийшов, щоб підтримати свою школу і показати всім, що ми вміємо малювати, а також тому, що це — свято Тараса Григоровича Шевченка. Як на мене, він класний художник. Особливо гарна його картина «Катерина», бо в ній багато кольору», — поділився хлопець. «Мені подобається Шевченко, — меланхолійно відповідає на запитання «УМ» 14–річна Слава, яка почала зображати графічного Кобзаря. — У нього поезія хороша, але трохи похмура, і картини дуже гарні».
Маленьку Аню, якій усього 6 років, на пленер привезла мама. І хоча вона ще й слова такого не знає і Шевченко їй, відверто кажучи, не дуже подобається, вона взяла до рук пензлика і намалювала поле. Ось такий він, наймолодший погляд.
Близько другої години, коли сонце вже гарно припекло і творчий запал досяг апогею, юні художники завершили роботу. Кожен iз них поніс додому купу вражень, гарний настрій і розкішний альбом малюнків Шевченка 1841—1843 років.
Кращі роботи юних художникiв організатори обіцяють виставити в Українському домі.