Митрополит у гостях у «губернатора»

Чому порвали прапори?

Яким же є бачення «розвитку Черкащини» у «губернатора»? Звернімося до відкритого листа. «Не дивуйтеся, що рвуть і топчуть на Черкащині біло–сині прапори. І Партія регіонів у цьому не винна», — писав до «губернатора» Тулуба митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан. Це про події 21 квітня, коли в час вшанування борців за волю України в Холодному Яру з десяток молодиків із прапорами Партії регіонів навіщось намагалися «приєднатися» до сотень учасників маршу з прапорами червоно–чорними та опозиційних партій. Як свідчать очевидці, мітингувальники накинулись на молодиків, вихопили в них прапори, а кілька знамен тут же порвали чоловіки у формі з нашивками «українське козацтво». Уже наступного дня Сергій Тулуб повідомив, що вже заведена кримінальна справа за фактом порваних прапорів Партії регіонів у Холодному Яру. Відверту провокаційність цього дійства видно в порівнянні з попереднім «шоу» в Черкасах. А саме, коли 6 квітня кілька десятків молодиків вдягли на себе футболки з написами «Свобода» та «Бий жидів» та й походжали перед агітаційними наметами Партії регіонів, ніби протестуючи проти провладної сили. Цікаво, що за спостереженням очевидців, оті футболки тiнейджери вдягали в тих же біло–синіх наметах. «Керівництво обласної адміністрації та підпорядковані їй структури Партії регіонів взяли на озброєння провокування міжнаціонального конфлікту на території області, — заявив тоді очевидець подій, народний депутат від «Батьківщини» Микола Томенко. — Справа виглядає так, що черкаська Партія регіонів та обласна держадміністрація на чолі з головним регіоналом області налагодила виготовлення футболок з написом «Бий жидів!». На думку прес–секретаря об’єднаної опозиції Черкащини Тетяни Воронцової, високопосадовці, наймаючи хлопців для провокації, не попередили їх про кримінальну відповідальність за такі дії — словом, підставили.

За вчителів і лікарів

«За час вашого правління Черкащиною безробіття зросло і люди зубожіли до неймовірності. Не вистачає навіть для звичного пасхального кошика. Кількість самогубств, розлучень, кримінальних злочинів понеслася вгору», — нагадував митрополит «губернатору». — Ніколи на Черкащині гранатами не підривали опозиціонерів влади, як це сталося з нині покійним колишнім головою міста Христинівка Наконечним Миколою, та у Лисянці з Бондаренком Анатолієм. З вашим приходом з опозицією почали боротися бойовою зброєю», — писав у відкритому листі Сергію Тулубу владика Іоан. Він нагадує, що Тулуб став «губернатором» у час, коли на Черкащині готувалися до виборів у органи місцевого самоврядування. «Людей по всій Черкащині масово примушували вступати до Партії регіонів, відбирали паспорти, навіть документи членів їхніх сімей, як гарантії голосування за провладну партію. Це були працівники державних установ — учителі, лікарі, — писав митрополит. — До нас, священиків, вони масово зверталися із скаргами на те, що їх примушують під страхом звільнення з роботи йти проти совісті, вступати до цієї партії. Те ж говорили і підприємці, яким погрожували забиранням їхнього бізнесу». Владика з відчаєм нагадував «губернатору» про Черкаський СІЗО, в якому утримують черкащан, якихи «готують» до «добровільної» здачі бізнесу і майна.

До речі, у листопаді 2012 року місцеві опозиціонери назвали Сергія Тулуба (між іншим, Героя України і голову Черкаської обласної організації Партії регіонів) найгіршим «губернатором» за всю історію Черкащини. Лідер уманської організації «Фронт Змін» Максим Поляков говорив тоді, що «після масштабних фальсифікацій на виборах, які чинилися з відома «губернатора», Тулубу треба піти в церкву, помолитися, попросити вибачення й тихенько піти послом у Гондурас». Перед цим, у червні 2012–го, чимала делегація бізнесменів, хористів і митців iз суто української Черкаської області на чолі із «губернатором» злітали в США для участі у щорічному фестивалі російської культури «Наше наслєдіє». Цікаво, що в 2011–му в обласному центрі видали книгу–фотоальбом «Рік поступу. Черкащина крокує вперед», і в ній помістили аж 504 фотокартки голови обладміністрації.

Що потрібно церкві?

Писав митрополит і про «війну з нашою церквою у її «донецькому варіанті». Порівнював, що на Донбасі також через погрози, знищення майна та судові процеси змушують підприємців припиняти допомогу Київському патріархату.

«Чомусь через кілька місяців після вашого приходу сіли до СІЗО причетні до реставрації Свято–Іллінської Суботівської Церкви Київського патріархату, і сиділи там, доки не віддали весь бізнес і все, що мали, — нагадував владика. — Півроку тому бойовий загін у чорних масках опечатав офіс, винесли все, що змогли, навіть особисті гроші з сумки приватного підприємця, яка допомагала вести бухгалтерію Свято–Троїцького Собору в Черкасах. Тиждень тому той же загін «здійснив обшук» у домівці президента благодійного фонду Преподобного Сергія Радонезького Чудотворця, який будує церкву Київського патріархату в районі площі 700–ліття, а перед цим його намагалися засадити у той же Черкаський СІЗО. І коли цей підприємець почав телефонувати до керівників силових структур Черкащини, одержував відповідь: пішла вказівка згори»...

Лист митрополита був болючий, і хоча відвертий — але не злостивий. Владика спробував докричатися до серця чоловіка в кріслі «губернатора». Утім виглядає, що тепер у Черкаській єпархії шкодують за таку «інформаційну акцію». «Робити публічне звернення я був змушений, тому що не мав особистого спілкування», — сказав журналістам владика Іоан після зустрічі з Сергієм Тулубом. За словами владики, «губернатор» пояснив йому, що не причетний до злочинів і актів тероризування, описаних у листі. Загалом, складається враження, що напрям турботи митрополита тепер переведено (залишається лише здогадуватися, яким способом) у значно вужче річище — лише побутових проблем його єпархії Київського патріархату. Мовляв, раніше діалогу на цю тему не було, а тепер буде. І підтримка буде, і навіть взаємодія. «Зараз я зможу в будь–який час звернутися до «губернатора» і вирішити питання на благо Київського патріархату», — запевняє владика. І сам щосили хоче у це повірити. А нам хочеться вірити, що мужнього вчинку духовного пастиря все ж не затьмарив «прийом у «губернатора».