«Глобальний» тріумф

Разом iз правом на проведення чемпіонату світу країни–члени «великої хокейної сімки» небезпідставно розраховують і на перемогу в самому турнірі. Проте покласти в чемпіонський Кубок «золото» «мундіалю» вдається далеко не всім. Упродовж останніх 26 років господарі елітних планетарних першостей залишалися без головного трофею. Проте позавчора збірна Швеції, здолавши у фіналі на домашній «Глобен–арені» швейцарців 5:1, перервала тривалу серію невдач команд–господарок світових першостей.

Щоправда, домашній тріумф «Тре крунур», які стали чемпіонами світу після семирічної перерви, виглядає доволі скромно на тлі сенсаційного виступу збірної Швейцарії, яка лише вдруге в своїй історії (дебютний фінал припав на 1935 рік) змогла пробитися до головного матчу ЧС.

І хоча на фінал, як кажуть, «банкірів» не вистачило, проте саме їхній колектив став найбільшою несподіванкою форуму, а автора єдиної швейцарської шайби у фіналі Романа Йосі визнали MVP чемпіонату світу.

«Не чекав, що мене визнають найціннішим гравцем. Але зараз я не думаю про це — дуже засмучений фінальним результатом. Звичайно, через декілька днів усвідомлю, що сталося. Ми усі зрозуміємо, що зробили на цьому турнірі, будемо пишатися тим, що виграли дев’ять матчів поспіль», — сказав Йосі.

Власне до заключного поєдинку ЧС, що відбувся під склепінням арени, дах якої оформлений у вигляді кулі, швейцарці залишалися єдиною непереможною командою турніру. Перегравши в дебютному матчі «мундіалю» співгосподарів, шведів, «червоно–білі» виграли сім матчів у групі й два — у «плей–оф».

Однак повторно перемогти «жовто–синіх» у фіналі співвітчизники президента Міжнародної федерації хокею Рене Фазеля не змогли. Якщо на груповому етапі хокеїстів «Тре крунур» більшість експертів порівнювали з сонними мухами, то у «плей–оф» шведи переродилися. І посприяли цьому брати Седіни, які після вильоту їхнього «Ванкувера» із Кубка Стенлі підсилили склад господарів напередодні відповідальних поєдинків на виліт.

«Даніель і Хенрік (Седіни) роблять результат. Вони відмінно діють у більшості й багато значать для нас, додають команді впевненості», — відзначив наставник шведів Пер Мортс після виходу у фінал.

У чвертьфіналі проти канадців брати взяли участь у двох із трьох голевих комбінаціях, у грі з фінами — на рахунку сімейства Седінів два «асисти» та гол. Власне, не підвели вони й у фіналі, коли доклалися до двох шайб, у тому числі й переможної. Додамо, що в складі шведів непоганою грою відзначився нападник «Донбасу» Фредрік Петерссон.

Разом із Даніелем та Хенріком із Північної Америки на чемпіонат світу прилетів не менш авторитетний НХЛівець — найкращого снайпера «регулярки» НХЛ Олександра Овечкіна в таборі збірної Росії очікували з нетерпінням. Власне, Ові не підвів — і в чвертьфінальному протистоянні з американцями записав на свій рахунок «гол+пас». Щоправда, решта хокеїстів «Червоної машини» не підтримали ініціативність свого зіркового товариша й, за їхніми ж словами, зганьбилися на весь світ, поступившись «зірково–смугастим» — 3:8. «Думаєте, мені не соромно? Соромно ще більше, ніж гравцям, адже я так ніколи не програвав», — відбивався від гострих запитань журналістів головний тренер російської збірної Зінетула Білялетдінов, команда якого зазнала найбільш болісного фіаско за всю історію російського (радянського) хокею. Попереднім антирекордом «Червоної машини», яка у Швеції/Фінляндії захищала чемпіонський титул, був розгром від канадців на Олімпіаді у Ванкувері — 3:7.

«Не думаю, що американці продемонстрували суперхокей. Просто нам не потрібно було так грубо помилятися», — пояснював причини провалу Овечкін.

А те, що хокей у виконанні молодої збірної США далекий від ідеалу, показав півфінал, у якому малодосвідчені «янкі», в складі яких було багато нещодавніх юніорів, не знайшли жодних аргументів проти міцних швейцарців (0:3). Водночас у матчі за третє місце з фінами вони відстояли честь північно–американського хокею, вигравши 17–ту за ліком медаль світових першостей. Що цікаво, перемогу збірній США, реалізувавши вирішальний буліт у серії післяматчевих кидків, приніс 19–річний виходець із Білорусі Алекс Гальченюк, який нещодавно здобув чемпіонський титул на молодіжному чемпіонаті світу. «Для деяких хлопців, як і для мене, це перший дорослий чемпіонат. Але, на мій погляд, хороший колектив у нас зібрався. Головне — демонструвати команду гру», — відзначив Гальченюк, чий батько — екс–гравець «Динамо», хокейний тренер — на початку 1990–х років імігрував до Канади. Хай там як, а збірна США вперше з 2004 року піднялася на планетарний п’єдестал.