Марина Скирда.
За інформацією Держкомстату, протягом минулого року в Україні працювало 592 музеї, 48 з яких — у статусі національних. У вітчизняних музеях зберігається 12,5 млн. експонатів основного фонду, 96 відсотків цього багатства належить державі. На виставках та експозиціях минулого року побували 22,4 млн. відвідувачів, хоча ознайомитись вони змогли лише з 1,5 млн. експонатів, це всього тільки 12 відсотків того, що зберігається у музейних фондах. За цією статистикою — колосальна робота працівників музею, які завтра святкуватимуть своє професійне свято. Наша розмова із заступником генерального директора Національного художнього музею Мариною Скирдою відбулася напередодні Дня музеїв. Але винятково святковою її назвати складно: як і в більшості галузей нашого життя, проблем, які потрібно вирішувати якнайшвидше, у музейній справі вистачає.
— Міжнародний День музеїв святкується широко і масштабно — це давня традиція, — говорить Марина Скирда. — Цього дня всі музеї у світі працюють безкоштовно. Так само і ми у суботу відкриваємо свої двері для відвідувачів, щоправда, цього дня починаємо працювати не о 10–й, а о 12–й. У нас також є своя традиція: у День музеїв ми фотографуємося всім колективом на сходах нашої будівлі, біля колон. Цього року до такого фото запросимо також і представників спільноти, які, живучи поза межами музею, активно його підтримували. У соціальних мережах навіть є така група «На сходах». Це люди, що збиралися на наших сходах, аби рік тому висловити свою позицію з приводу ситуації в музеї (саме в цей час Національний художній музей України увійшов у круте кадрове «піке». — Авт.). Ми б хотіли, щоб наші друзі були з нами не лише в часи випробувань, а й у святкові дні. Цього року День музеїв збігається із Європейською ніччю музеїв...
— Тобто, варто готуватися до цілої Доби музеїв?
— Ну не зовсім так, оскільки наступного дня ми мусимо також працювати. Але День музеїв плавно перейде у тематичну ніч, яка завершиться о 23–й. Це захід уже не світового, а європейського масштабу. Перша Ніч музеїв проводилася у Берліні в 1997 році. Наш музей був піонером цієї справи в Україні і цього року будемо проводити Ніч уже вшосте. Новина цієї Ночі полягатиме у тому, що ми відкриємо весь музей, а не лише виставкові зали. П’ятирічний досвід показав, що цієї ночі до нас приходить дуже багато людей, деякі через брак місця залишалися за межами музею. Тому було прийняте відповідне рішення, а ще ми б хотіли привабити нову аудиторію. А Ніч музеїв — це саме такий захід, який може бути цікавим для тих, хто до музею в традиційному розумінні ставиться скептично, з якихось причин обходить його стороною. Тож ця ніч буде надзвичайно інтерактивною, насиченою подіями. Взагалі День та Ніч музеїв проводять під гаслом, які щороку формулює Міжнародна рада музеїв. Цього року воно звучить так: «Музей (Пам’ять+Креати–вність)=Соціальний поступ». Тобто це формула, яка дозволяє розкрити, яким чином надбання, колекції всіх музеїв можуть бути креативно сприйняті й використані й як це може привести до певних соціальних зрушень. Музеї дедалі чіткіше розуміють свою соціальну місію. І сповідують таку філософію: музей — це не просто склад речей, дуже важливих, які треба збирати і зберігати, а й простір, відкритий для людей. Під цим гаслом ми плануємо розгорнути бурхливу діяльність. До уваги наших гостей — постійна експозиція, а також два виставкові майданчики. Це виставка «Орієнтація на місцевості», що була відкрита позавчора. Завтра о 17–й годині відбудеться кураторський інтерактивний тур по проекту «Конгрес рисувальників». А о 20–й годині цей проект уже буде відритий для всіх охочих. Це такий соціальний, але водночас і мистецький проект. Його ініціатор — Павел Альтхамер. Польський художник, скульптор, майстер перформенсу. Суть проекту полягає в тому, що митець запрошує до живого діалогу всіх бажаючих. І професійних художників, і аматорів... Тобто там не буде готових експонатів, як на традиційних виставках, а всі охочі будуть запрошені до участі створити щось своє. А оскільки все це відбуватиметься в музеї, то й будуть задіяні самі цінності, які у нашій формулі зафіксовані як «пам’ять». А креативність полягатиме в тому, щоб учасники висловили свої враження, свої емоції, адже мистецтво — це своєрідний спосіб спілкування. Не вербальний, а візуальний. Цей проект відбувався в Берліні, Римі, Варшаві, і ось його прийматиме Київ. Це справді унікальна подія, коли серед класичних експонатів людина виявляє свій творчий потенціал.
— Наслідувати не обов’язково, можна сперечатися?
— Можна і треба, головне — включати мистецтво в коло своїх уявлень, своїх вражень. Що стосується виставки «Орієнтація на місцевості», то тут представлені твори сучасних митців. Це доволі широке коло, від старшої генерації до молодшої. Тут такі знані художники, як Сільваші, Криволап, Вайсберг, Животков, Савадов, Тістол... І декількох майстрів ми запросимо до дискусії, яка також відбудеться під гаслом «Музей (пам’ять+креативність)=Соціальний поступ». Але і це ще не все. Люди, які прийдуть до нас уночі, зможуть відкрити його для себе під незвичним кутом. Удень можна замовити екскурсію, послухати лекцію, а вночі ми запропонуємо їм квест. Уже підготовлені питання, завдання, можна буде випробувати свої дослідницькі здібності, а переможець, як і належить, отримає приз.
— Ви анонсуєте таку насичену програму, що навіть хочеться поспівчувати тим, хто до музею, який все ж таки не гумовий, потрапити не зможе...
— А їм також сумувати не доведеться. Усіх наших гостей на сходах музею зустрічатимуть актори театру Києво–Могилянської академії, які готують спеціальне дійство. На цьому ж відкритому майданчику працюватиме наш багаторічний партнер Dj Mishukoff. І це також буде своєрідним сюрпризом — як йому вдасться музично підтримати драматургію акторів.
— Пані Марино, а скільки гостей до вас приходить на День та Ніч музеїв?
— Щороку людей збирається все більше. Рекордною була минулорічна ніч, коли до нас прийшло дві тисячі гостей. З одного боку, це через те, що ця подія набуває розголосу. А з іншого, — на жаль, далеко не всі музеї України приєднуються до цієї акції. Особливої ініціативи від музейників об’єднатися поки що не було. Я знаю, що цього року таку ідею підтримали у Харкові, там у Ночі музеїв бере участь близько п’ятнадцяти інституцій. І у харків’ян буде можливість мандрувати з одного музею в інший. Знаю, що кілька київських музеїв також проводитимуть Ніч, але одноосібно, окремо від інших. Відомий досвід Санкт–Петербурга, коли все було прораховано до найменших дрібниць, погоджено з мерією. Але, як розповідали наші колеги, люди, які вже йшли додому, масово поверталися назад до музеїв — не працював транспорт. Тобто це такі проблеми інфраструктури, на які також потрібно зважати. Без підтримки міської влади та відповідної ініціативи Асоціації музеїв Ніч музеїв у найповнішому розумінні зреалізувати складно. Тому ми покладаємося на власні сили і сподіваємося, що минулий рекорд відвідувачів буде перевершений.
— Марино Юріївно, рік тому це свято для вашого музею відбувалося на тлі скандалу зі звільненням–призначенням керівництва НХМУ, яке ініціювало Мінкультури. Зараз ви працюєте з новим директором і, мабуть, уже встигли забути про ту малоприємну історію...
— Будь–яка криза є поштовхом до розвитку. Забулося чи не забулося? Ну, пам’ять ми маємо хорошу, але вважаємо, що будь–який досвід потрібно використовувати. Уже півроку в музеї — новий генеральний директор Марія Задорожна, яка до цього пропрацювала в НХМУ багато років. У нас було чимало проблем — побутових, щоденних, які не знаходили вирішення через те, що їм просто не приділялося достатньо уваги. Ми були зосереджені на глобальних речах, у чому також не досягли результату. Бо проблема реставрації будівлі на Грушевського, 6, проблема розвитку музею, будівництва нового комплексу — цій нашій перспективі уже понад десять років. Але тут нічого не зрушилося з місця, і це, як ви розумієте, не вина самого лише музею. Бажання є, розуміння того, які кроки потрібно здійснити, є, та існують питання, що стосуються землі, території, фінансування... А щодо побутових проблем, то з’ясувалося, що тут можна багато чого зробити власними силами. Косметичний ремонт, утеплення — нині все це реалізовано, хоча ще рік тому, коли тривала ця кадрова напруга, вся країна говорила про те, що в Національному художньому музеї України руйнуються ікони. Хоча насправді вони не руйнувалися, музей швидко зреагував і все зберіг. Тобто, коли приділяти достатню увагу побутовим проблемам, то у музеї буде нормальний температурний режим, при якому за збереження наших експонатів можна не турбуватися. Дедалі більше людей висловлюють бажання допомогти музею. Зараз ми працюємо над програмою «Коло друзів музею», перші заходи вже відбулися, зібрали понад сто тисяч гривень. І це при тому, що із законодавством у нас усе так, як і було: «Закону про меценатство» так і не з’явилося. Наші проекти, просвітницькі, виставкові, також відповідають найвищим європейським стандартам, про що нам неодноразово говорили закордонні колеги. Хоча, маючи колекцію в сорок тисяч експонатів, показуємо 2–3 відсотки. Але ми шукаємо шляхи, аби експонувати більшу частину того, що є у наших фондах.
Музей Павла Тичини завтра проведе Святкову музейну толоку, присвячену Міжнародному дню музеїв. Висаджувати квіти, фарбувати стіни, підрізати дерева запрошують усіх бажаючих.
Насичену суботню програму анонсує і Національний музей Тараса Шевченка. Тут працюватиме виставка від школи фотографії Віктора Марущенка; у рамках проекту «Шевченко International» поезії Тараса Шевченка іноземними мовами читатимуть працівники посольств та консульств інших країн в Україні, представники національно–культурних громад Києва; о 19:15 — перегляд кінофільму «Тарас Шевченко» 1926 року (режисер — Петро Чардинін, головну роль виконав Амвросій Бучма), у супроводі гурту «Гуляйгород»; о 21: 00 — театралізована екскурсія «Музи Тараса Шевченка».
Мистецтвознавець.
Заступник генерального директора Національного художнього музею України з науково–просвітницької роботи.
Закінчила Київський державний художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), факультет теорії та історії мистецтва та аспірантуру.
Працювала у Київському музеї російського мистецтва науковим співробітником, завідувачем шкільним сектором, завідувачем науково–освітнім відділом; у музейній програмі Центру сучасного мистецтва «Уяздовський замок» (Варшава); в американській програмі Visual Thinking Strategies (VTS), запровадженій Фондом «Відродження» (Санкт–Петербург — Київ — Будапешт)...
Співавтор та методист програми «Формування образного мислення (ФОМ)» Науково–методичного центру розвитку критичного мислення «Інтелект».
Впроваджує освітні музейні проекти «Сімейний лекторій» для дітей 6—8 років та їхнiх батьків, «Абетка мистецтва», лекторій «Українське образотворче мистецтво», лекторій «Ікона: слово і образ», лекторій «З історії художніх колекцій Києва» тощо.
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
