Українська художня гімнастика не звикла залишатися без нагород. Однак медальний доробок наших грацій під час минулого олімпійського циклу виявився зовсім куценьким. Їхні невдачі припали на перехідний період, час зміни поколінь у національній збірній. А от після безмедального Лондона, на початку 2013 року, нагороди посипалися на українок як із рогу достатку.
Попри те, що головні старти сезону ще попереду, прогрес 19–річної кримчанки Ганни Різатдінової важко не помітити. «Це лише мої перші успішні кроки на шляху до спортивної мрії», — каже в інтерв’ю «УМ» нова лідерка національної збірної. На кожному з шести етапів Кубка світу, що вже відбулися (за винятком одного, який пропустила через травму), 19–річна «художниця» сходила на п’єдестал. А, скажімо, минулого тижня у французькому Корбель–Ессоні Аня перемогла в абсолютній першості та здобула ще чотири медалі в окремих видах: «золото» — за вправу з булавами, два «срібла» — за обруч і стрічку, «бронзу» — за композицію з м’ячем.
Успішні виступи Різатдінової збіглися з введенням у дію нових правил та переформатуванням складу головних конкуренток — росіянок. Хай там що, а перші серйозні здобутки допомогли кримчанці повірити у свої сили та можливість перемоги над головними фаворитками — суперницями із Росії.
Ми розмовляємо з Ганною в доволі аскетичній кімнаті відпочинку «Школи Дерюгіних» у Жовтневому палаці, де ще відчувається дух СРСР. Сама навчальна студія квартирує в одному з крил цокольного поверху. Посеред інтерв’ю заходить Альбіна Миколаївна, і ми, як старанні учні в школі, не змовляючись, синхронно підводимося та вітаємося з живою легендою тренерського цеху, пояснюючи мету нашого зібрання. «Мама вітчизняної художньої гімнастики» без слів киває у відповідь, дозволяючи продовжити розмову зі своєї підопічною.
