Валерій Александров: Ідучи в бій, не варто розкривати карти перед «шпигунами»-суперниками

Усе починається з малого

      — Валерію Федоровичу, до головних стартів чотириріччя вже зовсім мало часу. Ваш вид спорту — серед тих, на які ми покладаємо чимало надій у плані завоювання нагород в Афінах. Як проходила підготовка наших легкоатлетів до Олімпійських ігор?

      — Підготовка до Олімпіади — це не тільки останній рік перед Іграми, хоча і його не можна недооцінювати. Підготовка спортсмена до такого серйозного старту триває упродовж 8-10 років. У той час, як ми з вами обговорюємо Афіни-2004, уже давно кипить робота з прицілом на Пекін-2008. Придивляємося до перспективних атлетів, які цього року не їдуть до Греції, щоб із них зробити ядро збірної у Китаї на наступній Олімпіаді.

      Стосовно ж останнього року підготовки Ігор-2004, то, мабуть, з трьох літніх Олімпіад для незалежної України ця — найбільш забезпечена державою фінансово, організаційно, а також узагалі увагою, яку приділяють спортсменам, у тому числі й на місцях.

      — Чим ви поясните таку зміну в настроях державних мужів?

      — Спорту вже давно треба було приділяти серйозну увагу. І якщо, як повідомляють урядовці, зростають доходи громадян, чому б не збільшити і фінансування підготовки до Олімпіади?

      Якщо говорити про відмінності нинішнього олімпійського циклу від попередніх, то, слід зауважити, жодного зриву в планах на домашні й закордонні старти не було. У спортсменів з’явилася можливість виконувати тренувальні програми приблизно нарівні з зарубіжними опонентами. Я маю на увазі й можливість нормально харчуватися, відпочивати, почуватися більш-менш соціально й фінансово захищеними. Внаслідок цього зросла наша конкурентоспроможність. Відразу наводжу підтвердження своїм словам: зимовий чемпіонат світу з легкої атлетики. Поглянемо не на таблицю медалей, а на іншу, яку фахівці цінують більше, — ту, де нараховуються залікові очки за вісім перших місць. Україна в Будапешті за цим показником була третьою! Незабаром на Кубку світу наша жіноча команда — третя! Ніколи раніше подібних досягнень у нас не було. Отже, накопичення кадрів за роки роботи завершилося, зараз ми бачимо реалізацію можливостей уже нової генерації. Олімпійська підготовка гідного рівня дає надії й на перспективу — це головне.

Відділ кадрів

      — А як щодо кадрового питання — здоров'я спортсменів та форми, в якій вони підходять безпосередньо до Олімпіади?

      — На жаль, травм ми не уникли. Один із наших лідерів у стрибках у висоту — Віта Паламар (у її активі взято рубежі у 2 метри) — має проблеми зі спиною. Травмований чемпіон Європи зi стрибкiв у довжину Олексій Лукашевич — коліно. Маленькі ушкодження поступово накопичуються і з часом переростають у хронічні, які не вдається вилікувати. Після серйозної травми ахіллесового сухожилля повернувся у сектор Роман Щуренко, поки що йому не вдається виконати олімпійський норматив, але треба підтвердити свій клас — час для цього відпущено до 8 серпня. Можливо, треба ризикувати і форсувати рубіж, але, звичайно, ми не хочемо, аби хлопець загубив таким чином своє здоров’я — все має контролювати лікар. Можна зробити знеболювальний укол, виконати норматив, потрапити в команду, але зав’язати після цього зі спортом.

      — Наскільки жорсткі критерії відбору до олімпійської збірної?

      — Ми не встановлюємо власних нормативів, а використовуємо ті, що надає Міжнародна федерація, Міжнародний олімпійський комітет. Але для наших спортсменів ми все ж зробили відбір трохи жорсткішим. Якщо в усьому світі для участі в Олімпіаді достатньо показати потрібний результат пізніше 1 січня 2003 року, то українські атлети мають виконати норматив й у травні-липні 2004-го. Крім того, ми орієнтуємося на те, щоб показаний результат наближався до першої світової десятки, бо навіщо возити «туристів»?

      — Головна увага при відборі, мабуть, приділялася чемпіонату країни, який відбувся на початку липня в Ялті?

      — В основному, так. Але для трьох спортсменів було зроблено винятки, бо одночасно із чемпіонатом України (3-4 липня) проходив міжнародний турнір і в Афінах. Ми дозволили Жанні Блок (спринт), Тані Терещук (біг з перешкодами) та Юрі Білоногу (штовхання ядра) позмагатися за кордоном з більш сильними суперниками, адже гідних конкурентів удома в них немає. І вони в Греції в заочній суперечці з іншими нашими атлетами, які виступали в Ялті, показали вищі результати.

      — Звичайно, українські вболівальники сподіваються на нашу «королеву спринту» — Жанну Блок. Але результати екс-чемпіонки планети поки що далекі від найкращих у світі. Чому?

      — Протримати стабільно високий рівень результатів, тим паче у спринті, довше, ніж два — два з половиною місяці, фактично неможливо. Стосовно Жанни — важко «вибігти» на стометрівці з 11 секунд і тримати цей показник довгий час. До того ж не треба забувати про вік цієї спортсменки: без образи для Жанни, на жаль, вона не молодшає, тому термін у два з половиною місяці для неї треба ділити навпіл. Цей досвід з’явився у минулому році, коли було бажання тримати форму якнайдовше, місяці чотири, але в підсумку отримали травму Блок. Тож нині з тренером вони працюють дуже обережно, триває цілеспрямована підготовка саме до Олімпійських ігор. По стартах, в яких наша спринтерка зараз бере участь за кордоном, видно, що потихеньку рухається вперед — по 2, 3, 4 сотих. Стартуватиме Жанна в Греції 20 серпня, за місяць, тобто виходить, що вона тільки-но починає набирати свої кондиції, щоб показати найкращий результат саме на Олімпіаді.

      — Блок тренується лише зі своїм тренером-чоловіком чи ви також контролюєте цей процес?

      — Звичайно, вона перебуває під нашим крилом. Тижня не минає, щоб ми не зустрічалися й серйозно не обговорювали ті ж теми, про які говоримо зараз із вами. Дивимося її щоденники тренувань, радимося, словом, співпрацюємо.

      — Якою буде кількість представників «королеви спорту» у збірній України?

      — Планувалося 50-55 спортсменів, виконком федерації затвердив цифру 54. Головним фактором є стабільність результатів на високому рівні, а також світовий рейтинг.

      Треба зауважити, що минулого року Держкомспорт виділив нам лише 35 місць, але ми обговорили з головою Миколою Костенком можливості наших атлетів у Афінах, і нам додали, як бачите, велику кількість путівок. Звичайно, все це робиться не на рівні «любиш — не любиш» легку атлетику, а під конкретні, доволі високі результати наших спортсменів.

З прицілом на п'єдестал

      — Можете тоді сказати, скільки «легкоатлетичних» медалей плануєте здобути на Олімпіаді?

      — Не хотілося б робити подібні прогнози. Навіть не через небажання наврочити. Спробуйте нас зрозуміти. Зараз дуже гостра конкуренція у світі, вашу газету читають, спортивні фахівці, журналісти ретельно досліджують будь-яку інформацію. Я сам кожного вечора шукаю в інтернеті дані про стан зарубіжних атлетів-конкурентів... Тому, йдучи в бій, розкривати наші карти, насамперед перед суперниками, я не хочу. Зрозуміло, що без нагород залишатися не збираємося.

      — Яка роль молоді в нинішній команді?

      — Хотілося б сказати, що багато пристойних результатів показують саме молоді спортсмени віком 21-24 роки. Близько 20-25 чоловік у нашій збірній — молодь, яку треба «обкатати», і ми фактично матимемо половину готової команди на Олімпійські ігри у Пекіні. Після цьогорічних великих змагань триватиме робота з нинішніми олімпійцями, до них приєднуватиметься нова генерація. Якщо в нас безперебійно працюватиме ця система, планомірна підготовка кадрів, зі спортом усе буде гаразд. Коли ж виділили кошти на один старт (наприклад, літню Олімпіаду), після нього все кинули, перевели фінанси на інший (скажімо, зимові Ігри), то нічого путнього в жодному виді спорту ми не отримаємо.

Закінчення — у завтрашньому номері «УМ».

ДОСЬЄ «УМ»

Александров Валерій Федорович

Головний тренер збірної команди України з легкої атлетики, перший віце-президент Федерації легкої атлетики України

      Народився 28 липня1948 в Азербайджані. Закінчив Казахський державний інститут фізичної культури. Працював викладачем, тренером Школи вищої спортивної майстерності. З 1977-го по 1984 рік — головний тренер Казахської РСР, тренер збірної СРСР з легкої атлетики. У 1985-1993 рр. — в Україні, заступник директора Броварської школи-інтернату спортивного профілю. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (1996).