Де наша «Культура»?

23.07.2004

      Таке рішення Нацради з питань телебачення та радіомовлення (саме її члени вирішували долю 13 претендентів у конкурсі на ефірне мовлення) можна було б назвати передбачуваним і, до певної міри, логічним. Студія «1+1» має високі рейтинги й солідні технічні можливості. Та й, напевно, самі глядачі не проти дивитися щодня свій улюблений канал на 9 годин більше звичайного. Відтак конкурсний відбір на користування досі непроліцензованими проміжками часу між 4–7 та 10–16 годинами на загальнонаціональному телеканалі УТ-2 та видача нової ліцензії були суто формальною «роздачею слонів». Серед претендентів — 8 державних компаній, у тому числі й телерадіокомпанія «Культура», яка мала на УТ-2 одну годину мовлення. Усі ці творчі колективи залишилися «за бортом». Досить показове, як для нашої — демократичної і цивілізованої — країни, позбавлення українського глядача «культурного» каналу. Навіть у тій же знеславленій антидемократичною політикою керівництва Білорусі державний канал «Культура» працює у цілодобовому режимі. Про Росію й говорити нічого: там подібний канал користується шаленою популярністю, теж працюючи 24 години на добу, і має річний бюджет більш ніж 200 мільйонів доларів США. У нас же для каналу «Культура» ефірного часу й не знайшлося зовсім.

      «Рішення Нацради віддати перевагу недержавній комерційній телекомпанії «1+1» при ліцензуванні права мовлення на 2-му загальнонаціональному каналі не тільки суперечить національним інтересам, а й позбавляє права український народ мати власний політично незаангажований телевізійний канал «Культура», — так прокоментував «УМ» розподіл ефіру генеральний директор компанії Олексій Зощенко. «Я певен, що у середу сталася цинічна подія, — сказав Олексій Миколайович, — чи не єдиний канал, який мав би стати інструментом виховання національної свідомості у дітей та молоді, не отримав мовлення. Я розумію, чому так відбулося: нинішній владі цей «інструмент» не потрібен».

      Заступник голови Нацради Віталій Шевченко (який, до речі, єдиний не проголосував за «плюси») вбачає програш «Культури» у недостатній підтримці Держкомітету з питань телебачення і радіомовлення. «Я не вважаю цю ситуацію нормальною, — сказав Віталій Федорович «УМ». — За компанію «Культура» було найбільше клопотань від різних організацій, установ, поважних людей, які досить аргументовано просили надати їй ефірний час. Однак, на мою думку, її «зрадив» Держкомітет з питань телебачення і радіомовлення, який упродовж усієї підготовки до конкурсу двічі змінював свої позиції і клопотання. Якби Комітет серйозно проводив лінію державної політики і переймався долею «Культури», то він би знайшов можливість добитися мовлення для неї».

      До того, за словами пана Віталія, концепція компанії не зовсім відповідала умовам конкурсу. «Конкурс був форматний, — каже Віталій Шевченко, — вільні 9 годин оголошувалися із урахуванням Постанови Верховної Ради про необхідність більш повного висвітлення діяльності парламенту та органу місцевого самоврядування. Конкурсанти мусили представляти якісь свої пропозиції із урахуванням таких вимог. «Культура» сама по собі не могла запропонувати таку концепцію, яка відповідала умовам конкурсу».

      Однак на такі закиди у керівника телерадіокомпанії є свої аргументи. «Однією із найважливіших вимог конкурсу, — каже пан Олесь, — було створення програм для дітей та юнацтва, висвітлення культурно-історичних здобутків держави — це все відповідає концепції компанії «Культура». Все, що стосується освіти, культури й науки. І потім: невже у нас так мало висвітлюється діяльність органів державної влади?»

      За словами Олексія Миколайовича, канал усе одно діяти буде. «Ми виходимо на супутниковому каналі УТН (Українське радіо і телебачення). Але хто нас там бачить?» — резюмує пан Олексій.

      Основна причина такої ситуації, на думку Олексія Зощенка, — відповідна державна політика й недостатнє фінансування. Так, цьогоріч за державним замовленням компанія має 3 години мовлення, а профінансовано лише півгодини.

      Хоча рішення Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення ще не ухвалила і воно не вступило в дію, «плюси» вже повідомили радісну звістку своїм глядачам. Керівництво студії обіцяє зробити велику кількість освітньо-пізнавальних програм, окремий блок мовлення для дітей, який би не обмежувався лише мультиками. Крім ранкового мовлення, буде продовжено і мовлення нічне — аж до 4 години ночі. Канал розглядає ідею, згідно з якою левова частка нічного ефіру буде адресована людям, які не сплять «за станом душі», можливо, перебуваючи в депресивному стані і шукаючи в телебаченні співрозмовника та порадника — для цих людей «плюси» планують зробити спеціальну програму інтерактивного спілкування зі студією, де будуть психологи і «яскраві» ведучі. До слова, з рішенням Нацради не згодна не лише «Культура». Так, Київська регіональна державна телерадіокомпанія готова оскаржувати видачу ліцензії «1+1».

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>