Як гартувалася «Криворіжсталь»

На початку квітня у Кривому Розі відбулася бурхлива подія — конференція трудового колективу публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг». І хоч вона, здавалося б, стосувалася лише одного окремо взятого підприємства, хай і найбільшого у вітчизняній гірничо–металургійній галузі, інтерес до зібрання вийшов далеко за суто заводські рамки. Бо, по–перше, гігант нашої промисловості для Кривого Рогу є містоутворюючим, а по–друге, його нашумілий продаж мільярдеру індійського походження Лакшмі Мітталу дотепер апріорі вважають найуспішнішою і найефективнішою оборудкою у царині діяльності Фонду державного майна України.

Не дивно ж, що на конференцію завітала і сама Валентина Семенюк–Самсоненко. Цього разу, щоправда, всього–на–всього в іпостасі голови Союзу жінок України «За майбутнє дітей». Проте всі пам’ятають, що «Криворіжсталь» тріумфально продавали саме у часи, коли Фондом державного майна керувала пані Валентина.

Слово «скорочення» не вживати

Води відтоді спливло не так уже й багато. Проте цього часу виявилося цілком достатньо для того, щоб перейти від ейфорії у перші роки після оборудки, одностайно названої найуспішнішою і найефективнішою в українській історії, до нинішньої ситуації, яку цілком можна охарактеризувати висловом «біля розбитого корита». До такого вкрай песимістичного висновку спонукає ціла купа факторів. Найголовніший із них, — безперечно, зменшення шаленими темпами кількості працюючих на підприємстві, яких у кращі часи на «Криворіжсталі» нараховувалося до 60 тисяч.

Тепер же, як заявила на конференції трудового колективу заступник голови профспілкового комітету підприємства Наталя Маринюк, у 2017 році в «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишаться заробляти собі на шматок хліба всього–на–всього 12,6 тисячі осіб. Що наприкінці минулого року спричинило масову акцію протесту у формі пікетування заводських прохідних. А профспілковий комітет підприємства закликав органи влади звернути пильну увагу на їхні біди.

Що цікаво, керівництво гірничо–металургійного гіганта таку інформацію категорично заперечує. Зокрема, генеральний директор ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Артем Поляков запевняє, що з 2005 року на підприємстві за скороченням штатів було звільнено всього... 5 чоловік. А працівникам, посади яких ліквідовуються, пропонують скористатися існуючими вакансіями, яких нині, зокрема, нараховується понад 2500. Якщо ж людину нове робоче місце не влаштовує, вона може розпрощатися з підприємством за програмою добровільного звільнення, сума середньої виплати за якою, наприклад, у лютому нинішнього року становила до 50 тисяч гривень на одну людину. Торік, зокрема, такий шлях обрали для себе 926 осіб. Певна річ, не від доброго життя... Бо «скористатися існуючими вакансіями» далеко не кожному виявляється до снаги. Адже пропонують те, у чому ти набував навичок роками, змінити на зовсім інше. Приміром, нині адміністрація підприємства вирішила повністю ліквідувати шламовий цех, а його працівникам рекомендують перейти до цеху водопостачання.

У профспілковому комітеті комбінату привертають увагу до іншого. Впродовж 2009—2012 років на підприємстві було видано 81 наказ і одне розпорядження, у яких ішлося про реорганізацію чи ліквідацію структурних підрозділів iз вивільненням працюючих. І жоден iз них не погоджувався з профкомом, що суперечить колективному договору. Отож, мовляв, кількість працюючих зменшується шаленими темпами. Що підтверджується конкретною цифрою — з 2006–го по 2012 рік колектив колишньої «Криворіжсталі» кількісно «схуд» більш ніж на 20 тисяч осіб.

Проте керівництво підприємства це масове скорочення кадрів маскує під різними вивісками, аби тільки цього слова — «скорочення» — не вживати. На такій хвилі нині навіть усе більше вживається малозрозуміле «аутсорсінг». За тлумачним словником воно означає передачу організацією на підставі договору певних бізнес–процесів чи виробничих функцій іншій компанії. А що воно означає в українських реаліях, нині відчувають на власному досвіді, наприклад, працівники управління громадського харчування і торгівлі «АрселорМіттал Кривий Ріг», яких керівництво вирішило передати одному з ТОВ. Разом iз представниками профкому вони кинулися на підприємства, де це ТОВ уже господарює. І наочно пересвідчилися, що на щось добре їм сподіватися зась. Адже в цій структурі доведеться тільки більше працювати за мізерну зарплату і не мати соціальних гарантій, які є на рідному підприємстві. Та й поскаржитися там на свої біди буде нікому, бо навіть профспілки там, за запевненням адміністрації «АрселорМіттал Кривий Ріг», немає.

І тепер понад 400 членів трудового колективу управління громадського харчування і торгівлі підприємства звернулися до всіх працюючих з відкритим зверненням відчаю, у якому, зокрема, зазначають: «Ми тільки перші ластівки у цьому ланцюжку, за нами підуть водії, медики, а потім і ви станете непрофільним виробництвом. Адже, по суті, навіщо ми всі власнику, якщо в нього є наші копалини, які йому й так належать і при цьому оплати і турботи у нього не вимагають».

Тепер на колишній «Криворіжсталі» тільки й говорять про проект так званої стратегії мас­штабної організаційної трансформації, за який взялася на замовлення власника Бостонська консалтингова група — одна з провідних світових компаній у цьому напрямі діяльності. Адміністрація підприємства запевняє, що йдеться тільки про вироблення іноземними фахівцями рекомендацій. А у профспілковому комітеті заявляють знову ж про глобальне скорочення працюючих, яке буде підкріплено авторитетними висновками заокеанських фахівців.

«Це правда, що пан Міттал — мільярдер...»

На конференції трудового колективу підприємства загальна тональність виступів зводилася до того, що головною причиною всіх нинішніх негараздів на гіганті гірничо–металургійного комплексу України є збільшення і без того захмарних доходів його власника Лакшмі Міттала. Не міг це пропустити повз власні вуха і Артем Поляков.

— Це правда, що пан Міттал мільярдер, але, з іншого боку, в компанії «АрселорМіттал Кривий Ріг» задекларовано 2 млрд. 900 млн. збитків за 2012 рік. Ці цифри підтверджені аудиторською перевіркою. Наша ситуація справді кризова. Не йдеться про те, щоб збільшити доход на одну акцію чи доходи мільярдерів, акціонерів компанії. А про те, щоб підприємство понесло менше збитків, щоб утримало те, що в нього є — 6,5 млн. рідкої сталі, і зустріло хвилю кризи підготовленим, тому є і непопулярні заходи.

Позиція ж первинної організації профспілки металургів і гірників України, до якої належать більшість працюючих на комбінаті, на тлі таких пояснень Артема Полякова є справді косою на камені. Ще наприкінці листопада минулого року на профспілковій конференції було схвалено текст відкритого листа до Президента України, Прем’єр–міністра, Верховної Ради, керівників інших органів державної і місцевої влади із закликом узяти участь у розв’язанні вкрай складної ситуації на колишній «Криворіж­сталі». Проте адміністрація підприємства на цей голос розпачу відреагувала по–своєму — замість урегулювання спірних питань шляхом переговорів подала на профспілкову організацію і її голову Юрія Бобченка два судові позови. У цих зверненнях до Феміди акцентується увага на тому, що у вищезгаданому відкритому листі, а також у постанові профспілкової конференції викладено неправдиву інформацію, яка ганьбить ділову репутацію підприємства.

Криза не для топ–менеджерів

Проте на тлі всіх негараздів колишньої «Криворіжсталі» тут дотепер залишається чи не єдиний позитив — найвищий рівень заробітної плати по галузі у всеукраїнському вимірі. Так, у 2012 році на підприєм­стві в середньому заробляли (без урахування виплат за вищезгадуваною системою добровільного звільнення) 5290,3 гривні, а тарифні ставки й оклади підвищувалися у п’ять разів. Але й це, виявляється, лише один бік медалі. Бо, як зазначає заступник голови профкому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимир Третьяков, ця заробітна плата є лише серединою між двома полюсами, на одному з яких — захмарна винагорода за працю нечисленного топ–менеджменту, а на іншому — всього іншого персоналу, який мусить заробляти собі на шматок хліба у шкідливих і важких умовах. І така полярність, усім відомо, існує не лише на колишній «Криворіжсталі». Але якщо менеджмент допустив нинішню катастрофічну ситуацію на гірничо–металургійному гіганті, то який тоді, мовляв, з нього «топ»? Проте за це мусять розплачуватися винятково тисячі криворіжців, які самовіддано працювали на рідному підприємстві.

При цьому Володимир Третьяков акцентує увагу на тому, що вже не перший рік заробітна плата працюючих на комбінаті підвищується тільки у зв’язку з підвищенням державних соціальних стандартів. І якщо брати період iз листопада 2005 року по лютий 2013–го, тарифні ставки й оклади на підприємстві зросли лише на 274 відсотки. За цей час середня заробітна плата в Україні збільшилася не набагато й менше — на 245%.

Але й це ще не все. Згідно з інвестиційними зобов’язанями власника, зарплата на колишній «Криворіжсталі» повинна бути не нижчою за розмір мінімального Галузевого стандарту, тобто вдвічі більшою, аніж є зараз. Проте про це нині ніхто не згадує.

Криворізький гігант може бути націоналізовано?

Який же вихід? Валентина Семенюк–Самсоненко навіть не виключає для колишньої «Криворіжсталі» націоналізацію. А це, як не крути, стане добрячим ляпасом по обличчю апологетів «найуспішнішої оборудки століття».

Колишня очільниця Фонду держмайна при цьому привертає увагу до того, що затверджені Кабміном у 2005 році умови купівлі–продажу «Криворіжсталі», у тому числі й у соціальній сфері, були віроломно, за спиною трудового колективу і без відома профкому підприємства, змінені. Тепер же, мовляв, пожинаємо дуже гіркі плоди такого самоуправства. І про це особливо доречно згадати нині, коли гордість і гігант вітчизняного гірничо–металургійного комплексу опинився справді біля розбитого корита...

У пошуках виходу до всіх і вся, починаючи від Президента України Віктора Януковича і власника підприємства Лакшмі Міттала, звернулися з відкритим листом уже делегати конференції трудового колективу. Невже й вони тепер нарвуться на судові позови?

А ТИМ ЧАСОМ...

Своїм не поступимося 

Після того як цей матеріал був підготовлений до друку, профспілковий комітет ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» повідомив про те, що він вступає в колективний спір з адміністрацією та власниками підприємства, оскільки вони не виконують його вимоги.