Україна вкотре довела силу свого боксу. Хоча цього разу довести вищість над суперником було непросто. У півфіналі Всесвітньої серії боксу команді «Українські отамани», дебютанту цього турніру, протистояв чинний чемпіон — «Дольче Габбана Італія тандер», або ж «Італійський грім». На виїзді українці зазнали поразки з рахунком 1:4, тож у Києві слід було вигравати п’ять боїв. І хлопці не підвели.
Свято на головній критій арені країни вдалося. Якщо в Римі довелося битися в невеликому казино, то київський Палац спорту заповнився вболівальниками вщерть, і організація була на рівні кращих професійних двобоїв. От тільки прикро, що анонсер робив оголошення російською мовою. Не по–козацькому це.
Матч–реванш почався вже з рахунку 1:0 на користь українців. Миколу Буценка в категорії до 54 кг достроково визнали переможцем, адже його суперник Даніель Лімоне на зважуванні не «вписався» у потрібну вагу — 500 грамів понад норму.
Несолодко було гостям і надалі. Головна зірка вечора — дворазовий олімпійський чемпіон Василь Ломаченко — просто «розбомбив» Доменіко Валентіно в категорії до 61 кг, а Дмитро Митрофанов — французького легіонера Мішеля Тавареса (до 73 кг). Після цього успіху загальний рахунок протистояння зрівнявся — 4:4.
Уже після матчу експерти казали, що найбільш прогнозованим був рахунок 4:1 (тобто одна поразка українців) і «тайбрейкерський» бій за участю Олександра Стрецького. Але наші боксери на всі поєдинки виходили з таким настроєм, ніби це й був той самий останній, вирішальний «матч смерті».
У категорії до 85 кг дуже непросто було Олександрові Гвоздику проти алжирця Абдельхафіда Бенчабли. Сашко вийшов на ринг під пісню «Весна» у виконанні «ВВ». Анонсер назвав його «Усиком», а 7 тисяч глядачів безупинно скандували: «Гвоз–дик!», підтримуючи бійця в синьо–жовтих трусах. Усе вирішив тільки п’ятий раунд, в якому українець був наполегливішим.
І ось п’ятий бій, «супертяжі». Від Італії в Києві чекали срібного призера Олімпіади–2012 Клементе Руссо, але він травмований. Однак і заміна виглядала солідно: темношкірий Тоні Йока, 20 років, зріст 198 см. Чемпіон Франції, чемпіон молодіжних Олімпійських ігор–2010, чемпіон WSB–2012.
Йому протистояв Ростислав Архипенко, якого коментатори назвали «нашим маленьким супертяжем». Справді, вибір тренера виглядав дивним. Досі у WSB Архипенко зазнав трьох поразок у трьох боях. Він на 15 см нижчий і на 10 кг легший за Йоку. Скинь пару кіло — і бийся собі в простішій категорії, чого ти лізеш у 91+? «Бо відчуваю себе супертяжем!» — відповідав Архипенко скептикам. Нещодавно він отримав звання майстра спорту міжнародного класу, і в бою проти Тоні Йоки довів його на ділі.
Цей бій охрестили «Давид проти Голіафа». Француз намагався тримати Архипенка на дальній дистанції. Ростик програв перші два раунди (хоча в першому рішення суддів було дивним, адже він виглядав краще, атакував), але виграв три наступні. Йока падав на коліно в третьому й п’ятому раундах — було видно, що він втомився, не знаючи, що робити з моторним Архпенком, який постійно йшов уперед. В одному з епізодів суперник тікав від Ростислава, як спринтер, викликаючи регіт глядачів. Це вже було свідчення капітуляції фаворита. І тут усе вирішив тільки п’ятий раунд.
Треба сказати, що шалена підтримка залу допомагала як Архипенкові, так і суддям — аби не сумнівалися у виборі переможця. Адже не секрет, що в кількох попередніх поєдинках арбітри відбирали в українців, здавалося, цілком заслужені перемоги.
«Якщо у Гвоздика ще були питання, хто переміг, то Архипенко вирішальні три раунди виграв однозначно. Добре, що він почув підказки тренерів, як справжній професіонал», — підвів підсумок бою екс–чемпіон світу Андрій Котельник. А тренером, який підказував збоку, був сам Анатолій Ломаченко.
«Спочатку намагався його підтискати, хитати маятник, завдавати ударів. Але суперник був швидким на ногах. Потім ми з тренерами змінили техніку, почали працювати «другим номером» — і це принесло результат», — розповів Ростислав Архипенко, який в очах глядачів перетворився з Давида в Роккі Бальбоа.
Тепер попереду лише фінал — два матчі по п’ять боїв на майданчику суперника в Астані.