На зламі
Kоли молодий поет, студент Одеського інституту народної освіти Кесар Андрійчук у 1929 році давав рукопису своєї першої віршованої збірки назву «На зламі» (вийшла 1931-го), він і гадки не мав, якою точною по суті вона виявиться. Мав на увазі, звичайно ж, злам старого «капіталістичного» укладу життя з його «буржуазною» культурою і будівництво на руїнах нового — комуністичного — майбуття. І естетичний пафос книжки, і типове для доби коло тем цілковито вкладалися в таке витлумачення. Однак саме тоді суспільство переходило пору іншого зламу — ламався традиційний спосіб господарювання, першого нищівного удару зазнали національні культура, наука, мистецтво, а місця репресованих яскравих особистостей масово заповнювали слухняні посередності та нездари. Про це Андрійчук, ясна річ, не думав, як і про те, що глобальний злам незабаром пройде і через його власну долю, трагічно розділивши її на два періоди: «до арешту» і «після арешту».