На чужий пай не зазіхай

      Земельні конфлікти щодо неправильного розпаювання, виключення зі списків пайовиків селян чи включення туди «мертвих душ» стали настільки звичними, що ніхто вже не дивується, дізнавшись про чергову суперечку за землю. Не є екзотикою і конфлікти через майнові паї, хоча такі зустрічаються набагато рідше. Тим часом майно, слід гадати, буде яблуком розбрату між селянами та нечистими на руку керівниками принаймні ще два роки, поки земля стане предметом купівлі-продажу.

Як не з'їм, то понадкушую!

      Майновий конфлікт у Степногірську, що на Запоріжжі, виник у лютому 2000 року, коли  на загальних зборах КСП «Перемога» ухвалили: набридло бути у «колективному» — нумо реорганізовуватися у сільськогосподарський виробничий кооператив. Затвердили комісію з розпаювання землі і майна. Уже у травні було визначено перелік осіб з правом на частку колективного добра. До списку майнових пайовиків комісія включила 423 степногірців. Після ухвали на ще одних загальних зборах свої підписи і печатки поставили на розподільчому документі голова «Перемоги» Віктор Грищук (він же був і головою комісії з розпайовування) та селищний голова Микола Тельчаров. (Вартість майнового паю — від кількох гривень до кількох тисяч, залежно від стажу і зарплатні «переможан»).

      У Степногірську керувати господарством довірили Віталію Пастуху. Трагізм у тому, що пайовики «Перемоги» знають, хто саме їм влаштував маячню з майновими сертифікатами, однак приструнити зловмисника не вдається упродовж чотирьох років.

      З паями проблем не виникло: близько чверті членів екс-КСП лишилися в «Перемозі», решта віддала свої ділянки в оренду фермерам. Одне з найбільших господарств організував Віктор Карпенко — дякуючи, зокрема, тій обставині, що саме йому довірили свою землю Віталій і Ніна Пастухи (по 6,97 га). Понад 120 пайовиків послуговувалися вибором сім'ї експедитора «Перемоги».

      Майно ж стало «яблуком розбрату». Віталій Пастух, приміром, мав право на свою частку, оцінену в 3617 гривень. Однак СВК «Перемога» як правонаступник КСП-тезки і не думав розраховуватися з людьми. Звернулися пайовики до прокуратури — у трьох підписантів скарги загорілися сінники. Не минуло і трьох тижнів після підпалу, як ЗМІ оприлюднили Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки». Навіть по цьому голова СВК «Перемога» Віктор Грищук проігнорував роз'яснення районної прокуратури: виходячи з господарства, люди повинні одержати свій майновий пай!

      Тим часом майно «Перемоги» невпинно знецінювалося: інфляція, амортизація... Людей це не влаштовувало, і пайовики зібралися на позачергові загальні збори. У присутності начальника райсільгоспуправління Володимира Назаренка і начальника відділу реформування сільгосппідприємств Лідії Шевченко, згадує Віталій Пастух, зібрання висловило недовіру Віктору Грищуку як голові комісії з розпаювання майна «Перемоги». Аби керівник господарства-правонаступника відстебнув бодай якусь дещицю майна «втікачам», нахабному «Нє дождьотєсь!» обділені пайовики поклали край, обравши 29 квітня 2003 року нову комісію на чолі з Віталієм Пастухом.

      «На той час до конфлікту у «Перемозі» вже долучився голова Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики і земельних відносин Іван Томич, — розповідає Віталій Пастух. — Якщо на місцях керівники лише вдавали, що вникають у проблему, то нардеп прискорив процес. Відповідь ми одержали, за його дорученням, від тодішнього начальника облсільгоспуправління Валерія Черкаски. З'ясувалося, що «не проведено уточнення пайового фонду у зв'язку зі зволіканням видачі майна в натурі». Минуло ж три роки!

      Аби прискорити роботу комісії, дев'ятьом її членам необхідні були документи СВК «Перемога». А керівник Віктор Грищук, прозваний у селищі місцевим Вітькою-антибіотиком (після показу відомого телесеріалу «Бандитський Петербург»), та головний бухгалтер «Перемоги» Ірина Олійник де-факто паралізували роботу комісії, будь-що відтерміновуючи інвентаризацію господарства.

      За іронією долі, Валерія Черкаску Президент невдовзі призначив на посаду голови Василівської райдержадміністрації. «Я — до нього: ви, мовляв, ставленик гаранта Конституції, то припиніть знущення над людьми знахабнілого «прихватизатора»! Допоки ж триватиме відверта наруга над інтересами селян? Черкаска при мені викликав того ж Назаренка, дав йому доручення дотиснути проблему, а Грищука вигнати, якщо він так поводиться з людьми», — згадує Віталій Савович.

      На той час члени комісії власноруч переоцінили майновий фонд «Перемоги». У грошовому еквівалентi він склав 630 тисяч гривень, а не 440 — за висновками фахівців «від Грищука». Деякі факти вартували уваги слідчих прокуратури. Склад корисною площею близько 1200 квадратних метрів, приміром, підлеглі Вітьки-антибіотика оцінили у дев'ять (!) гривень (комісія Пастуха підвищила планку вартості до 11 тисяч). З десяти дощуватих систем «Фрегат» лишилося тільки півтори тонни металобрухту. Якщо «Фрегат» не продали, а дійсно здали металургам, то вага кожного — щонайменше шість-сім тонн, обурюється Віталій Пастух.

      Окремого дослідження заслуговує історія зникнення дванадцяти вантажівок. Цікаво, що з балансу СВК «Перемога» транспортні засоби списували наказом від 1 квітня 2003 року. Пастуху закортіло перевірити. З актами він подався до Василівського міжрайонного реєстраційно-експлуатаційного відділення. «Сумнів був у тому, що без рішення загальних зборів співвласників Грищук не мав права списувати машини, не в його це компетенції», — розтлумачує Віталій Пастух. Припущення голови комісії з розпайовування майна підтвердив комп'ютер МРЕВ: дюжина вантажівок балансовою вартістю від 3357 до 14142 гривень кожна і досі на обліку! З чого ж тоді оприходувано 15,4 тонни металобрухту? А що скажуть правоохоронці з приводу розкрадання майна пайовиків? Адже «зникли» не тільки транспортні засоби; 12 серпня 2003 року Віталій Пастух (не як приватна особа, а як голова комісії) інформував прокурора Василівського району і про «знищення тваринницького комплексу на 400 голів у селі Степове залишковою вартістю 87129 гривень, а також комплексу на 800 голів ВРХ у Степногірську... Розбазарювання і крадіжки майна продовжуються», — акцентував уповноважений пайовиками екс-керівник «Перемоги».

На те і «дах», аби закон «дрімав»!

      Слід віддати належне посадовцям Василівки, Запоріжжя, Києва: жоден сигнал SOS степногірців не лишився без... відписки. У своєму цинізмі держслужбовці опускалися до того, що слали відповіді, як у відомого класика — «На дєрєвню. Дєдушке» (у Василівській прокуратурі, приміром, заадресували відповідь на номер телефона Віталія Пастуха). Жоден не знайшов криміналу в ігноруванні Віктором Грищуком чинного законодавства, у махінаціях з майном пайовиків. Єдиний позитив кількарічної переписки мешканців селища з чиновниками — те, що вони дізналися: в одному з непогано оплачуваних крісел прокуратури Запорізької області сидить п. Олійник, начальник відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави. Тепер люди певні, що і ця структура опікується чиїмись інтересами — тільки не їхніми майновими правами! Шановні, ваші вантажівки, тваринницькі комплекси, «Фрегати» та іже з ними зникли не деінде, а у вирі боргів «Перемоги», стверджує Олійник. Є на те, мовляв, дозвіл податківців райцентру, рішення загальних зборів.

      Аналогічними висновками «тішили» пайовиків також прокуратура і держадміністрація Василівського району. Міфом вважає пан Пастух і твердження податківців та слідчих щодо використання левової частки майна для погашення боргів «Перемоги»: Грищук, мовляв, скористався своїми зв'язками, і спрацювала буква закону, який передбачає трирічний термін позовної давності. Давніші борги держава «Перемозі» амністувала, і СВК повинен був розрахуватися тільки за енергоносії.

Над «колгоспним» головою таки гримнуло. А вдарило по голові... селищному

      Найбільшу оборудку за сприяння можновладців Віктор Грищук прокрутив взимку 2002 року. За місяць до виборів у якийсь спосіб він знайшов розуміння голови і секретаря селишної ради, Миколи Тельчарова і Тетяни Омельченко. Голова ж СВК тільки і просив у своєму листі «видати довідку на підтвердження права власності на такі будинки і споруди, як...» млин і три магазини, зерносховища і мехтоки, Будинок культури і гуртожиток, гараж, тваринницькі приміщення тощо (у додатку — 30 найменувань). Пан Тельчаров таки поважає пана Грищука, бо минуло тільки два дні з моменту реєстрації клопотання керівника СВК — і на світ Божий з'явилося рішення виконкому «Про оформлення права власності об'єктів нерухомості». У переліку — все те, що мріяв узаконити пан Віктор.

      Після виборів селищним головою став інший чоловік, не з тієї «колоди». І коли таємне стало явним, на стіл Петра Семенова лягла найпікантніша заява за підписами семи членів виконкому селищної ради. Так і так, пане селищний голово, скликай сесію і скасовуй рішення, якого... не було. Як і лютневого, 2002 року, засідання виконкому, додає головний лікар дільничної лікарні Микола Маслюк: «Як член виконкому я ніколи не пропускаю засідань». Микола Іванович дивується, як Грищуку «вдається тримати все майно у своїх руках і усе сходить. Усі інстанції, прокуратура, міліція йому «зелені ворота» відчуняють.

      У прокуратурі району не могли не зреагувати на рішення сесії Степногірської селищньої ради від 5 серпня 2003 року: сфальсифіковану попереднім виконкомом ухвалу №67 скасувати, клопотати, аби прокурор І. В. Каушан дав правову оцінку діям посадових осіб, причетних до оборудки, позаяк «це рішення стосується інтересів усіх власників майнових паїв реформованого КСП «Перемога». Факт злочину стовідсотковий, отож доблесна прокуратура змушена була змінити милість на гнів: карну справу порушено «за фактом підробки рішення виконкому», розслідування доручили райвідділу міліції. Однак правоохоронці не вельми квапляться. Пайовики знову почали «грюкати» у двері поважних відомств. Одержали кілька відповідей. У січні 2004 року в. о. обласного прокурора Сергій Пересада «втішив» Віталія Пастуха запевненням, що «досудове слідство контролюється». А ось у діях Віктора Грищука щодо використання майна «Перемоги» районна прокуратура не знайшла «події злочину», повідомила пайовикам старший помічник прокурора Іринак Супрун.

      Такі «бої» — і немає покараного? Цей «прокол» охоронці права ліквідували у вельми несподіваний спосіб. Крайнім зробили... нового селищного голову Петра Семенова. Того самого, котрий «відважився» відмінити (цілком слушно і легітимно) «підпільне» рішення свого попередника. Обраний степногірцями голова на цьому не зупинився: у грудні 2003 року він почав видавати занесеним до списку співвласникам свідоцтва про право власності на майновий пай (оновлений список було затверджено загальними зборами пайовиків 10. XII. 2003 року). Результат — 11 березня 2004 року суддя Бочарнікова С. О. (місцевий суд Шевченківського району Запоріжжя) визнала Семенова Петра Гордійовича винним у скоєнні адмінiстративного правопорушення, передбаченого Законом України «Про корупцію». Таким перебігом подій Віталій Пастух був шокований. Їздив засвідчити невинуватість Семенова — суддя його виставила, до уваги Феміда взяла «аргументи» панів Грищука, головного бухгалтера «Перемоги» п. Олійник, голови райдержадміністрації п. Грачова і начальника райсільгоспуправління п. Назаренка. На чий млин вони лили воду — ясно: не тих занесено у списки; оцінювали об'єкти без фахівців-експертів; свідоцтва видано не всім, чим порушено співвідношення інтересів фізичних осіб.

      З Петром Семеновим зустрітися не вдалося: селищний голова був у відпустці й навіть телефонного контакту уникнув. Зневірився чоловік у доцільності правди.

      А от із Віктором Грищуком поговорити таки вдалося. Віктор Іванович охоче ділився позитивом. Нинішня «Перемога» — це майже тисяча гектарів ріллі, 26 працюючих. Є трохи корів, але «то дрібниця: тваринництво — безперспективна справа у нашій зоні», — зауважив ветлікар за фахом. Пан Грищук з гордістю каже також, що «Перемога» нині має борг тільки перед обленерго (186 тисяч), що торік рентабельність СВК склала 21,5 відсотка, що «Перемога» приросла ще 25 паями мешканців сусідньої, Верхньокриничанської, сільради...

      Щодо ситуації з майновими паями, то пан Грищук категорично відмовився будь-що пояснювати: їдьте, мовляв, у райцентр, там вам усе розкажуть! А що там могли додати? У нове русло радила спрямувати протистояння хіба що начальник відділу реформування Лідія Шевченко: чому б пайовикам не подати позов? Суд поставить крапку.

      Якою буває «крапка» Феміди, степногірці вже знають, з гіркого досвіду їхнього селищного голови Петра Семенова. Не такої крапки продовжує добиватися Віталій Пастух. Недавно голова комісії з урегулювання майнових питань «Перемоги» відіслав до обласної і районної прокуратур чергове клопотання: п'ять попередніх заяв на вашу адресу позитиву не дали, керівники райдержадміністрації і структурного управління сільського господарства Грачов В. С. і Назаренко В. А. чомусь захищають інтереси Грищука В. І., а не співвласників майнових паїв; старший помічник прокурора знову готує відписки... Комісія просить «дійсно провести перевірку наданих нею фактів розграбування майна» і вплинути на Грищука В. І., аби той поважав та виконував закони, відповідний указ Президента України.

      Вітька-антибіотик, вірогідно, мудрий по-своєму: чому він, голова СВК, повинен церемонитися з кількома сотнями пайовиків?.. «Дахів» над головою вистачає...