Бельмондо залишає відбиток своєї п’ятірні на Алеї зірок у Харкові, під час Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок». Травень 2011 р. Фото УНІАН.
Жан–Поль Бельмондо, легенда французького кіно, відзначив учора своє 80–ліття. Попри поважний вік актор і досі відповідає тому образу чарівливого і маскулінного правдоборця, який склався завдяки багатьом його кіноролям і насамперед — ролі зрадженого державою месника–спецагента у «Професіоналі». Це і досі чи не найвідоміша і найбільш улюблена, зокрема на наших теренах, французька кінострічка «з Бельмондо». «Я люблю цю стрічку. Такого потужного кіно нині, на жаль, не знімають», — сказав нещодавно сам актор.
Щодо театральних ролей, то найбільш запитаною була роль Сірано де Бержерака в паризькому театрі «Маріньї».
А ступив Жан–Поль на цю стежку в 17 років, коли зіграв в одному з паризьких театрів роль принца у «Сплячій красуні». Втім слави довелося чекати ще десятиліття. Її принесла участь у фільмі Годара «На останньому подиху» (1959), що ввійшла у скарбницю світового кінематографа як одна з перших стрічок «нової французької хвилі». Відтак доля не поскупилася на перші ролі: загалом Бельмондо знявся у 95 фільмах і був задіяний у понад 40 спектаклях. До речі, всі трюки в кіно Жан–Поль виконував сам, без дублерів–каскадерів.
Після 2001–го, коли актора розбив інсульт і він довгий час майже не міг говорити і ледве ходив, легендарний Бельмондо не знімався. Винятком стала картина, створена спеціально під нього, нагорода за зірковість, «за вислугу років» — це стрічка «Чоловік та його собака» (реж. Франсіс Юстер, 2003 р.).
Іронічний фаталіст, любитель і любимчик жінок — таким, схоже, він є і в житті. Скажімо, востаннє, коли мсьє Бельмондо побував в Україні, а це був травень 2011–го, фестиваль «Харківський бузок», його супроводжувала втричі молодша чарівна супутниця. А харківські прихильниці закидали Жана–Поля оберемками квітів.
Свої 80, за повідомленням французьких ЗМІ, Жан–Поль Бельмондо святкував камерно, у своєму паризькому особняку, в колі найближчих друзів та рідних. Опіки нащадків йому, певно, не бракує. В актора двоє дітей від першого шлюбу (53–річна Флоренція та 50–річний Поль) і десятирiчна донька Стелла — від другого шлюбу.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
