Москва посадку не дозволяє

Минулими вихідними стало відомо: президент Росії Володимир Путін дав спецдоручення розглянути питання самостійної модернізації літаків «Антонова» без узгодження з розробником. Строк, аби виконати і доповісти йому, ВВП дав не такий уже й великий — до 1 серпня 2013 року. Подібна заява — це черговий «дзвіночок», який лунає з Москви на адресу українського авіабудування. Раніше, нагадаємо, росіяни вчергове відмовилися від ідеї брати на озброєння своїх військово–повітряних сил наш Ан–70.

Наприкінці ж минулого місяця концерн «Антонов» передав росіянам право інтелектуальної власності на свій турбогвинтовий регіональний літак Ан–140. Ціна контракту не розголошується, але, за оцінками експертів, може становити кілька сотень мільйонів доларів. Права ж на гордість вітчизняного літакобудування тепер отримав самарський авіазавод «Авіакор». Як відомо, «стосороковий» у транспортній комплектації купує російське міністерство оборони. Тож, контракт із ДП «Антонов» дозволить російським військовим купувати літаки не в українського виробника, а у власного.

«Річ у тім, що в Росії розвинулася нав’язлива ідея отримати документацію та рівні інтелектуальні права на спільні з Україною авіаційні проекти», — коментує «самарську капітуляцію» директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак. За його словами, також рівні інтелектуальні права російської сторони зафіксовані і на Ан–70. Той самий, про який так зневажливо відгукувалося російське військове керівництво. Тепер же Москва має намір самостійно зайнятися продовженням ресурсу, технічним обслуговуванням і модернізацією всіх літаків «Антонова», які виробляють і літають у Російській Федерації. А це Ан–140, Ан–148, Ан–158, Ан–124 і застарілі — Ан–24 і Ан–26.

Для українського виробника така ситуація, за словами експертів, — доволі потужний удар. Утiм у своїх бідах «антонівці» винні самі: бо йшли шляхом меншого опору, мислили категоріями часів СРСР й орієнтувалися на бездонний російський ринок збуту. «Ринок літаків Ан майже повністю орієнтується на Російську Федерацію, — підтверджує «УМ» директор Агенції моделювання ситуацій Віталій Бала. — Тим часом керівництво Росії має зов­сім інше, відмінне від українського, бачення, за яким принципом має розвиватися їхня авіація».

За словами Бали, у Путіна могли бути дві головні причини прикрити перед українцями свою посадкову смугу. «Перший аспект, — політичний, — каже Бала. — І він, на мою думку, визначальний. Це дуже прозора теза, яка закликає нас іти шляхом приєднанная до Митного союзу, а аргументи, якими користується російське керівництво, ми вже неодноразово чули під час «молочних», «м’ясних», «трубних» воєн». Другий аспект — суто економічний: Росія, як і будь–яка країна, прагне зменшити власну залежність від країн–постачальників». Особливо коли йдеться про такі делікатні товари, як техніка, що використовується в оборонному відомстві.

Шляхи виходу із ситуації для ДП «Антонов» — традиційні. Вони змушені зайнятися пошуком нових ринків збуту. «Нині йдеться не про вселенську змову, а про звичайну конкурентну боротьбу, — наголошує Бала. — І такі події можуть стати каталізатором для розвитку і зміцнення вітчизняного авіабудування. Виробник буде змушений поліпшувати характеристики своїх літаків, активно брати участь у виставках — і тоді успіх прийде. Потенційно наші літаки можуть бути цікавими для Китаю, країн Африки і Латинської Америки».

А ТИМ ЧАСОМ...

Одним пострілом збили двох

Міністерство оборони Російської Федерації підписало контракт на поставку 39 літаків Іл–476 російського виробництва, які мають витіснити з ринку українських конкурентів. Йдеться про Ан–70 та модернізований Ан–124. За словами Валентина Бадрака, виконання цього контракту здійснюватиметься саме за ті кошти, які були призначені на Ан–124. «Таким чином, одним порухом iз ринку витісняють одразу два літаки антоновського виробництва», — каже Бадрак. Окрім цього, літак Ан–140 Росія планує замінити «фантомним», нині не існуючим Іл–122...