А ти перевірив своє серце?

2002 року у Волинській обласній клінічній лікарні вперше було зроблено операцію на серці. Для маленької Волинської області оперативне втручання такого рівня стало вагомою подією. Минуло десять років, і нині такі операції — звична річ. Волинська кардіохірургія зробила потужний ривок: лише торік тут проведено 870 втручань на серці, з них 477 коронографій, 70 стентувань, 132 операції із застосуванням штучного кровообігу, встановлено 103 кардіостимулятори. І тепер до Луцька, а не до Києва чи Львова, їдуть по допомогу чимало жителів інших областей.

Не фантом, а реальний проект

На жаль, кількість тих, хто потребує допомоги кардіологів, невпинно зростає. Щороку в області реєструють понад 800 випадків гострого інфаркту міокарда та більш як 2000 гострих коронарних нападів. Багато краян потребують вчасної і високоякісної медичної допомоги. Прикро, але не всім вона по кишені. Кількість летальних випадків, зумовлених захворюваннями серцево–судинної системи, втричі перевищує смертність від раку, туберкульозу, інфекційних захворювань та СНІДу разом узятих і становить понад 60 відсотків.

Однак використання навіть найновішої медичної техніки суттєво не змінить ситуації, доки самі люди не почнуть відповідально ставитися до власного здоров’я. Тож медики спільно з волинською владою розробили регіональну програму запобігання та лікування серцево–судинних захворювань «Волинькард», яка діє в області вже два роки. На відміну від інших програм, які так люблять приймати і не виконувати наші чиновники, «Волинькард» стала дієвим медичним проектом.

Торік у районах та містах області почали діяти пересувні лабораторії, де жителі мають змогу безплатно обстежитися. Кошти програми ідуть на проведення коронарографій, стент–систем для хворих на гострий інфаркт міокарда, а також на нове обладнання для лікувальних закладів. Недавно придбали апарат штучного кровообігу для обласної лікарні, новий ангіограф та комп’ютерний томограф для Луцької міської лікарні.

— Ця програма охоплює всі регіони області, але особливу увагу приділяємо сільським районам, — розповідає доктор медичних наук, професор, керівник програми «Волинькард», директор центру кардіоваскулярної патології та тромболізису КП «Луцька міська лікарня» Андрій Ягенський. — Зрозуміло, наш ресурс не безмежний. Тому вирішили провести вибіркове обстеження сільського населення, аби мати достовірну картину, бо статистика, на жаль, не дає повної картини. Для відпрацювання взяли три райони. Завершили роботу в Маневицькому, де досліджували стан здоров’я жителів семи сіл. Загалом на обстеження погодилися 350 чоловік. Активнішими, як завжди, були жінки. Окрім традиційного вимірювання співвідношення ваги та зросту, артеріального тиску, проводився також забір крові для дороговартісних лабораторних досліджень. Зокрема, для визначення рівня холестерину в крові, ліпідограми, цукру і глікованого гемоглобіну. На основі обстежень оцінювали ризики кожного пацієнта. І з кожним провели бесіду, змоделювавши ситуацію із захворюваннями на майбутнє. Якщо ризик уже високий — направляли на лікування. Дуже вдячні медичному центру «Благомед», який надав нам свій транспорт для поїздок у села. Автомобіль слугував не лише засобом для пересування, а й був тимчасовою лабораторією. Приємно, що приватний бізнес відгукнувся і взяв участь у реалізації цієї соціально важливої програми.

Переконаний: якби просвітницькою роботою, спрямованою на здоровий спосіб життя та на попередження серцево–судинних хвороб, ми зайнялися ще 20 років тому, сьогодні не мали б такого високого рівня смертності серед працездатного населення.

І люди почують...

— Волинь — одна з небагатьох областей, де програмі лікування та профілактики серцево–судинних захворювань приділяється велика увага. Цього року на «Волинькард» виділено 3,5 мільйона гривень, що, мабуть, у перерахунку на душу населення найбільше в Україні...

— Часто спілкуюся з колегами з інших областей, тож знаю: стільки уваги «серцю» в інших регіонах справді не приділяють. Ми розпочали таку роботу ще в 1999 році. Тоді почала діяти регіональна програма на базі Луцької міської клінічної лікарні №2. При облдержадміністрації створили координаційний центр, де медики, педагоги, представники влади, молодіжних та громадських організацій напрацьовували просвітницькі заходи.

Реалізація програми дозволяє щорічно рятувати 1200 людських життів на мільйон населення. Вважаю, слід активніше залучати до цього приватні структури. Принаймні якби кожна організація власним коштом провела обстеження працівників — це був би соціально відповідальний крок, гідний поваги та наслідування. Мені довелося вивчати досвід багатьох європейських країн, де проблемам серця приділяють велику увагу на державному рівні. Тому там і ситуація інакша, ніж в Україні.

Приємно, що вже з’явилася група активної молоді, яка виявила бажання працювати волонтерами. Цього літа проведемо на Світязі молодіжний фестиваль з пропаганди здорового способу життя. Окрім просвітницької роботи в школах, куди виїжджають наші спеціалісти, серйозно працюємо з закладами торгівлі, зокрема супермаркетами.

— У який спосіб? Адже їхні власники навряд чи зацікавлені, щоб упав продаж алкоголю чи цигарок або шкідливих, але прибуткових продуктів харчування...

— Не ми перші. У світі вже давно цим займаються. Принаймні останні 40 років. Звісно, активність насамперед має виявляти держава. Візьмімо сусідню Польщу. Там виробників здорової їжі стимулюють нижчими податками. Після активних просвітницьких кампаній, спрямованих на обмеження вживання шкідливих продуктів, у торгових мережах зменшився продаж вершкового масла, м’яса, натомість зросло споживання овочів, фруктів, рослинних жирів. Тобто торгівля не залишалася без прибутків. У супермаркетах хочемо зробити «Куточки здорового харчування», де пропагуватимемо, зокрема, корисні рецепти.

Доведено, що зниження смертності від серцево–судинних захворювань на 30–40 відсотків зумовлюється відмовою від тютюнопаління. Вже маємо в Україні перші кроки, спрямовані на заборону куріння. Хоча найдієвіший метод боротьби з палінням — висока ціна на цигарки, ми проводимо антитютюнову кампанію. Усе це крок за кроком дасть результат. Хай через десять років, але позитивні зрушення будуть. Ми повинні навчити людину відповідально ставитися до себе, аби кожен усвідомив: ніхто не подбає про наше здоров’я краще, ніж ми самі. Про це треба говорити щодня з року в рік. І люди почують.