Між офіційним Києвом і Бішкеком останні контакти на найвищому рівні відбулися ще у вересні 2011 року. Тоді Президент України Віктор Янукович, перебуваючи з візитом у США, зустрівся з попереднім президентом Киргизстану Розою Отунбаєвою. Робочих зустрічей з обраним півтора року тому Президентом Алмазбеком Атамбаєвим узагалі не було, в обох країнах важко пригадують, коли відбулися останні зустрічі на рівні прем’єр–міністрів. Та, незважаючи на це, товарообіг між Україною і Киргизстаном в останні роки лише зростає. Цифри, звісно, не астрономічні, але в українській амбасаді у Киргизькій Республіці переконані у подальших перспективах взаємовигідної співпраці між українцями і киргизами.

На вулиці Ахунбаєва у Бішкеку, де Україна орендує будівлю посольства, вже призабули тривожні революційні дні квітня 2010 року, коли розгнівані киргизи спалили Генпрокуратуру, а мародери розграбували торгові центри та супермаркети. Що й казати, якщо з поста біля української амбасади зняли держохорону, тож будівлю могли захопити будь–якої миті. Але минулося. Нині у парку перед посольством підростають берізки, посаджені кілька років тому за ініціативи Надзвичайного та Повноважного посла України в Киргизії Володимира Солов’я. Володимир Васильович пригадує, як після його призначення до Бішкека навколо посольства був, м’яко кажучи, «бомжатник». Але власними силами прибрали територію, посадили деревця, тож замість асоціальних елементів тут почали гуляти мами з маленькими дітьми.

Проблематику і перспективи економічної і культурної співпраці між двома країнами ми обговорили з паном послом під час нещодавнього візиту до Киргизстану делегації Української всесвітньої координаційної ради, у складі якої перебував і журналіст «УМ».