Пуд солі з йодом

04.04.2013

Сіль — дрібничка, без якої дискомфортно і прісно. Втім, якщо постійно їсти дуже солоні страви, ця кухонна приправа може спричинити стрімке підвищення кров’яного тиску і серйозні проблеми з роботою серця та нирок. Взагалі, вважається: якщо якийсь «екстремал» одномоментно з’їсть по 3 г на кожен кілограм своєї ваги — може померти. Але саме з допомогою помірного щоденного вживання йодованої солі міжнародні медичні організації закликають боротися з йододефіцитом.

Кому, скільки і якої саме йодованої солі варто споживати? На ці запитання допоможе відповісти дослі­дження Центру незалежних споживчих експертиз «Тест».

 

Скільки треба йоду?

В Україні у різних регіонах рівень йододефіциту у населення, який у першу чергу «аукається» захворюваннями щитовидної залози, неоднаковий. Найбільше, за твердженням дослідників, потерпають західняки — там серед населення спостерігається важкий і середній ступені дефіциту. На Поліссі (Київська, Чернігівська, Житомирська і частина Рівненської області), яке найбільше постраждало від катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції, — середній ступінь. На сході (Дніпропетровська, Харківська, Донецька області) і в Криму — легкий йодний дефіцит.

Йод важливий для людського організму тим, що входить до складу гормонів, які продукує щитовидна залоза, і тому необхідний для її безперебійного функціонування. Коли людина має незначний дефіцит йоду в організмі, — стає нервовою і дражливою, скаржиться на головний біль і втому. Коли дефіцит великий — відчутно страждає щитовидна залоза, збільшується у розмірах і навіть може перероджуватися у загрозливо смертоносну. Надлишок йоду зустрічається порівняно рідко, але також є загрозою для нормального функціонування щитовидки.

Якщо на упакуванні солі ви знайшли напис чи позначку, що продукт збагачений йодом, це не означає, що ви автоматично отримуєте саме вашому організмові потрібний вміст йоду, — уточнює керівник «Тесту» Валентин Безрукий. Чи ваш продукт — йодована сіль, достовірно може сказати ендокринолог лише після перегляду даних аналізів роботи щитовидної залози і гормонального фону.

Визначити навіть те, скільки ви з’їли за день з усіма продуктами просто солі, — дуже складно. Загалом же, фізіологічною нормою вважають щоденних 5 грамів. За прийнятим ще 2000 року держстандартом, норма вмісту йоду у харчовій солі, збагаченій цим елементом, — 40±15 мг/кг. Якщо щодня вживати 5 г такої солі, то в організм буде надходити потрібних 200 мг йоду. Сіль з меншим вмістом йоду не може спричиняти необхідний профілактичний ефект проти йододефіциту. Варто ще враховувати й те, що при термічній обробці значна частка йоду — аж до 40–50 відсотків — втрачається.

Рейтинг цін і вмісту необхідного елемента

Споживачеві варто знати, що означають різні означення йодованої солі. Виварена (із розчинів), кам’яна (видобута з породи) і садочна (сіль з морської води чи її розчинів, отримана природнім випаровуванням чи виморожуванням)— це характеристики способу отримання. Екстра, вищий і перший — це сорти якості. Додатки позначаються: з йодидом калію, з йодатом калію (стійкіше хімічне сполучення), з домішкою проти злягання чи без неї. Сіль є помолів 0, 1, 2 — чим більша цифра, тим крупніша сіль.

Спеціалісти «Тесту» дослідили 8 зразків солі, йодованої виробничим хімічним способом, й 1 — морської з природним вмістом йоду. Серед них переважна більшість — від вітчизняного ­виробника: «Артемсіль», «Морячка» (йодована), «Морячка морська» «Сло­в’яночка», «Абсолютна якість», «Козаченьки» і Salute di mare, а також імпортовані — Gemma di mare із Італії та SchneeKoppe із Німеччини.

До інформації на упакуванні перевірених зразків претензій у захисників прав споживачів небагато. Найсуттєвіша — до тексту маркування солі SchneeKoppe із Німеччини. У складі російською мовою читаємо «йодат калія», українською — «йодит». Для непосвячених — майже ніякої різниці. Насправді ж це різні хімічні сполуки і визначають вміст йоду для різних добавок по–різному.

За результатами лабораторних досліджень, із дев’яти перевірених зразків солі тільки три можна назвати ефективними у боротьбі з дефіцитом йоду. Найвищий показник вмісту йоду — у продукції «Артемсіль», 37,9 мг/кг. Сіль цього виробника і коштує найдешевше у порівнянні з усіма ін­шими учасниками тесту — лише 18 копійок за 100 г. Вписуються у норми держстандарту (з допустимими відхиленнями) і зразки йодованої солі «Морячка» (31,3 мг/кг) та «Слов’янська» (30,5 мг/кг). Їх ціна, відпо­відно — 64 та 33 копійки за 100 г. Заморські учасники тесту показали вміст йоду, близький до заявлених цифр: Gemma di mare — 24,5мг/кг (такий же вміст у вітчизняної «Абсолютної якості»), SchneeKoppe — 17,9 мг/кг. Останній, до речі, є найдорожчим — 4 гривні 3 копійки за 100 г. На упакуванні солі «Козаченьки» (63 коп./100 г) написано, що вміст йоду — лише 15±10 мг/кг. Фактичним виявився показник — 4,1 мг/кг. У зразку солі Salute di mare (1,23 грн./100 г) йоду виявилося трохи більше — 8,6 мг/кг, але помітно менше від задекларованої норми держстандарту. У морській промислово не йодованій солі «Морячка» (62 коп./100 г), яка містить природний йод, вміст елемента, за результатами лабораторних досліджень — 0,8 мг/кг.

Яку мати сіль для домашніх приготувань і за яку ціну — вирішуйте індивідуально або разом із лікарем.

 

РОЗВІНЧУЄМО МІФИ

Йодовану сіль не можна використовувати для консервування, соління сала, м’яса і риби

Не можна було років 15—20 тому, коли після аварії на Чорнобильській атомній станції особливо актуальними були йодомісткі продукти, а в магазинах продавали сіль, йодовану йодитом калію. Непридатною для консервування огірків–помідорів йодовану сіль тоді робила ще одна хімічно активна добавка — тіосульфат натрію. З 2000 року, коли прийняли новий Держстандарт виробництва йодованої солі, її збагачують стійкішою хімічною сполукою — йодатом калію — і не використовують у виробництві тіосульфат натрію . Тому, якщо на упакуванні солі в описі складу ви бачите йодат калію — використовувати її можна і для консервування, і для соління.

До речі, у Вірменії, Азербайджані, Грузії та Казахстані продають у магазинах лише йодовану сіль, тому й використовують тільки таку спецію, і для повсякденної кулінарії, і для домашнього консервування.

Йодована сіль залишається йодованою лише пару місяців

Ноги цього міфу також ростуть із часів до 2000 року. Спецією нетривалого зберігання йодовану сіль робив йодит калію. До того ж відтоді виробники майже вдвічі збільшили масову частку йоду в солі. Йодат калію не розкладається під дією світла, тому збагачена ним сіль не потребує спеціального упакування. Термін зберігання йоду в солі, як правило, 12 місяців. Уважно читайте інформацію на упаковках. Коли збігає зазначений час, йодована сіль перетворюється на звичайну.

Йодовану сіль не використовують для приготування гарячих страв

Дійсно, висока температура сприяє зменшенню кількості йоду: втрачається від 20 до 50 відсотків вмісту. Але, погодьтеся, це не 100 відсотків.

Йодовану сіль не використовують для хлібного тіста

Використовують. І при випіканні хлібобулочних виробів зберігається близько 70 відсотків корисного мікроелемента. Оскільки хлібні вироби зберігаються кілька діб, то йод за цей час не встигає з них «вилетіти».

Корисніше споживати природно збагачену йодом морську сіль, аніж промислово збагачену йодом

З морської води шляхом випарювання, очищення і сушіння отримують сіль із незначним вмістом йоду. Співвідношення вмісту йоду у просто морській солі і солі, збагаченій йодом, приблизно 1 до 40. Найкращий вибір для лікування дефіциту йоду в організмі — йодована морська сіль.

  • Не варто їсти пуд солі

    Раніше до солі більшість господинь ставилася взагалі за залишковим принципом: яка потрапить під руку, таку і клали у споживчий кошик. Уже не один рік, як стали придивлятися, йодований мінерал в упаковці чи ні. Інше питання: що криється за написом «йодована», чи насправді сіль є такою? У цьому спробували розібратися експерти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест». >>

  • Перекус без сюрпризів

    У назвах можна заплутатися. Є українське слово «накладанець» — зрозуміло: накладені на переважно хлібну основу шматок сала, ковбаси, сиру чи іншої смакоти. Бутерброд — у перекладі з німецької «хліб із маслом». Найпопулярніші в американців бургери-гамбургери — різновиди сендвічів. >>

  • Дати перцю, а не трухи

    Приправляючи борщ чи печеню чорним меленим перцем, ми рідко згадуємо (або не завжди знаємо), з якої рослини ця приправа. Piper nigrum — така загальновідома у світі назва — це напівздерев’яніла вічнозелена ліана завдовжки аж до 15 метрів. Має велике, довгасте, м’ясисте, зверху темно-зелене, знизу зеленувато-сизе листя. >>

  • Повір очам своїм

    У період економічної кризи — це саме зараз, коли зарплати й пенсії застрягли на місці, а ціни на все підскочили у два-три рази, — зрозуміло, більшість людей намагається економити. Просто змушені купувати дешевші продукти. >>

  • І хай розпуститься брунька чайного дерева

    Інколи хочеться уявити себе на урочистій чайній церемонії: японській чи китайській — із правильним заварюванням, спеціальним чашечками і приємною музикою. Домашнє смакування чаєм дуже часто, особливо вранці, відбувається поспіхом. >>

  • Пальма в шоколаді

    Напередодні свят захотілося мені привітати одну хорошу жінку. Подарунок мав бути символічним і бюджетним — якнайкраще в ці рамки вписувалася коробка цукерок. Звичайно, хороших. Похід у найближчий супермаркет і ретельне вивчення етикеток дещо приголомшили. >>