Суд за склом

Цими днями Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ розглядає касаційні скарги одразу за двома справами екс–глави МВС Юрія Луценка. Учора суддівська колегія на чолі з виконувачем обов’язків голови Вищого спецсуду Станіславом Міщенком розпочала розгляд скарги на вирок по справі щодо святкування дня міліції і виділення квартири водію Луценка, яким його засуджено до чотирьох років «колючки» з конфіскацією майна (адвокати екс–міністра припускали, що рішення суд ухвалить не раніше середи).

На завтра ж призначено розгляд касації Луценка по другій справі щодо організації зовнішнього спостереження за водієм екс–заступника голови СБУ Сацюка. Але ця друга касація мало на що впливає, адже по цій справі Луценко отримав два роки позбавлення волі, які він уже відсидів. Дружина засудженого екс–міністра, нардеп Ірина Луценко, припускала, що її чоловік пробуде у Києві чотири дні й ночуватиме у добре знайомому Лук’янівському СІЗО. Сам Луценко вважав, що його возитимуть з колонії на суд щодня.

Нагадаємо, що розгляд першої касації Феміда раніше всіляко затягувала, що давало підстави захисту екс–глави МВС закидати владі штучні спроби відтермінувати оскарження вироку Луценком в Європейському суді з прав людини (адже для цього скаржнику потрібно пройти всі судові інстанції в Україні). Учора ж крига нарешті скресла: розгляд касації таки розпочався, а доставленого вночі з колонії Юрія Луценка помістили у клітку зі скляними перегородками, як і передбачено новим КПК.

Свій виступ засуджений лідер «Народної самооборони» розпочав із протесту на дії судді Широян (яка, власне, сім місяців постійно переносила розгляд його скарги), але відвід цій судді не заявив, відзначивши, що не чекає, що «йому призначать кращого суддю, бо наступна буде така сама».

Показово, що журналістів до залу суду не пустили (вони мали стежити за процесом з конференц–зали з поганим звуком). Не дочував на одне вухо через скло й Луценко, який назвав цю клітку «акваріумом» й обурювався такими умовами: «Якщо ви хочете, щоб я... брав участь у суді, то прошу мене випустити з клітки. Навіть у тюрмі я маю можливість ходити і спілкуватися. Я не Брейвік, я нікого не вбивав. Якщо я і маніяк, то політичний, бо не люблю ту владу, яку так любите ви. Я наполягаю на дотримання моїх громадянських прав, зокрема права спілкуватися з адвокатами!».

Але суд залишив Луценка за склом, дозволивши адвокатам спілкуватися з підзахисним через маленьку кватирку. Серед іншого, засу­джений розповів, як від його сина вимагали написати прохання про помилування батька. Варто зазначити, що варіант із помилуванням був би найкращим варіантом для влади звільнити Луценка (для цього він сам або його рідні мають попросити про помилування Президента), але не для екс–міністра: «Мій син не прогнеться перед тими, хто позбавив волі його батька!». Таку увагу до сина з боку невідомих «доброзичливців» можна пояснити тим, що у влади з’явився механізм тиску на нього: днями його мати — Ірина Луценко повідомила, що продала свою телекомунікаційну компанію за 20 млн. грн., а два менших бізнеси подарувала сину.

У перерві Юрію Віталійовичу вдалося поспілкуватися з окремими журналістами та нардепами (зокрема, із Віталієм Кличком). Бажаючих поспілкуватись із Луценком було так багато, що він не встиг повноцінно поїсти. Під час першої перерви конвоїри передали йому ще й упаковку пігулок.