Учора світова спільнота вшосте відзначила Всесвітній день розповсюдження інформації про аутизм, встановлений ООН у 2007 році. У Києві діти–аутисти, їхні батьки, а також небайдужа громадськість прийшли в цей день під стіни Міністерства освіти, науки, молоді та спорту. Акцією під назвою «Аутисти повинні навчатися в школі!» вони намагалися достукатися до чиновників. Адже діти, в яких діагностовано аутизм, залишаються, по суті, за бортом повноцінного життя — їх неохоче беруть у дитячі садочки, а в звичайні загальноосвітні школи й поготів, бо вихователі й педагоги часто не знають, як поводитися і працювати з аутистами. Хоча ці малюки, як наголошують фахівці, цілком придатні до навчання, оскільки не є розумово відсталими, як дехто думає. Якщо з такими дітками почати займатися якомога раніше за спеціальними програмами й методиками, то вони здатні робити неймовірні успіхи.
У Києві на сьогодні існує лише один спеціалізований дитячий садочок «Дитина з майбутнім», де з малюками–аутистами ведуть відповідну роботу. Власне, не тільки в Києві, він один такий в усій Україні. Проте його досвід доводить: ці діти не безнадійні! Наприклад, деякі малюки — випускники цього закладу — зараз навчаються у звичайних школах, а деяких діток батьки змогли перевести у звичайні дитячі садочки.
«Ліків від аутизму немає, — каже Інна Сергієнко, засновник Фонду допомоги дітям з синдромом аутизму «Дитина з майбутнім». — Медикаменти можуть знімати в аутистів якусь супутню симптоматику, але не вилікувати їх. Тільки спеціальні заняття здатні допомогти таким дітям стати повноцінними членами суспільства». І починати відповідну роботу слід якомога раніше — бажано ще з пелюшок, як тільки аутизм був діагностований. Адже після шести–семи років аутисти значно важче піддаються корекції.
Євгенія Панічевська, очільниця Асоціації батьків дітей з аутизмом та мама дитини з таким синдромом, каже, що в Україні досі кульгає діагностика цієї складної хвороби. Батьків, які помітили негаразди зі своєю дитиною, лікарі часто заспокоюють: мовляв, не говорить? — ще заговорить, не цікавиться іграшками? — не доріс, поводиться дивно? — переросте. Час минає, хоча у випадку з такими дітьми треба діяти якомога раніше. «Мій син відвідує садочок «Дитина з майбутнім». І якщо два роки тому я бачила, наскільки мій син відстає (у мене троє дітей, є з чим порівнювати), наскільки інакше все сприймає і поводиться, то зараз я між своїми дітьми різниці не бачу, — каже Євгенія Панічевська. — Різниця лише в тому, що він — особливий. Я звикла сприймати свого Тимура як людину з іншим поглядом на речі».
Для цих дітей надзвичайно важливо перебувати у звичайних колективах, де вони матимуть приклад поведінки і навичок здорових дітей. «Якщо в сім’ї є дитина–аутист, то мимоволі відбувається аутизація всієї родини, — каже Інна Сергієнко. — Дитина не знаходить спільної мови з однолітками на дитячому майданчику, отже, мама туди її й не веде. Дитину починають ховати, але роблять цим іще гірше». Водночас чим раніше почати реабілітацію дитини–аутиста, тим більше в неї шансів набути необхідних в повсякденному житті навичок самообслуговування і спілкування. Завдяки цьому малюк не випаде з життя соціуму: він зможе піти в школу, отримати середню і вищу освіту, працювати і навіть мати сім’ю. Це доведено зарубіжним досвідом!