Слідом за прогресом та Анною

Пригадується, як років двадцять тому, на зорі становлення штучного інтелекту, легендарний Гаррі Каспаров, доволі легко перегравши комп’ютерну систему «Глибока думка», започаткував кооперацію людей і машин у шаховій царині. З того часу комп’ютери зробили велетенський стрибок уперед і багато в чому випередили людську думку, проте саме суспільство так зрослося з технікою, що іншого життя просто не уявляє.

Ідея прогресивних шахів, коли в боротьбі двох шахістів порадником і помічником виступає комп’ютерна програма, — не нова. Щоправда, в Україні до вчорашнього дня в них не грали. Зламати традицію вирішили давні знайомі — чемпіонка світу серед жінок, гросмейстер Ганна Ушеніна, та міжнародний майстер Олена Бойцун, які в дитинстві зіграли між собою не одну партію. Тоді, щоправда, дівчата грали в класичні шахи, покладаючись тільки на свій мозок. А вчора шукати найкращий хід їм допомагала одна з найсучасніших комп’ютерних програм «Гуддіні».

Як і можна було спрогнозувати, після години ігрового часу (30 хвилин для кожної учасниці) суперниці погодилися на нічию.

«Об’єктивно — Ушеніна сильніша, але комп’ютер нівелює різницю в класі. Партія була якісною. Шахістки не зробили грубих зівків, адже машина все перевіряла», — прокоментував поєдинок київський гросмейстер Спартак Височин.

Упродовж більшої частини поєдинку ініціативою володіли білі, якими грала Бойцун. Водночас чемпіонка світу зосередилася на оборонних діях. Попри те, що Височин кілька разів порівнював манеру гри Бойцун із Тиграном Петросяном, пробити захисні редути Ушеніної вона не змогла. «У один момент я вирішила не ризикувати», — заявила Бойцун.

«Чи був ризик поразки? Ні. У мене була міцна позиція. Щоправда, й перемогти було складно», — відзначила Анна Ушеніна. За словами Спартака Височина, чемпіонка світу добре захищалася, i в чомусь її гра чорними нагадала гру суперників футбольної «Барселони» (у даному випадку білих), які з перших хвилин матчу намагаються закритися на своїй території.

Щодо шансів на перемогу однієї з суперниць, то, на думку Височина, виграти могла та шахістка, яка глибше занурилася б у партію. Проте ні часу, ні можливості, аби абстрагуватися від великої глядацької аудиторії та об’єктивів фото– та телекамер, у дівчат не було.