Як там писав класик? Нема у світі щастя, а є спокій і воля? У «Волі-Кабель» (найбільшого оператора кабельного телебачення) воля, може, і є (в тому сенсі, що керівників підприємства Сергія Бойка та Валерія Салямова не так давно звільнив з-під варти Апеляційний суд Києва, про що вже писала «УМ»), а от спокою «Воля» вже точно позбавлена.

У понеділок у пообідню пору Печерський суд Києва мав би приступити до чергових слухань у справі за позовом «тимчасово безробітної» Марії Самбур та помічника заступника глави СДПУ(о) Валерія Воротніка проти «Української правди». «Україна молода» і раніш тримала це судове дійство у фокусі, тому зовсім стисло про претензії пп. Самбур і Воротніка до даного Інтернет-видання. Від «Української правди» вимагалося спростування наступного: відомостей про зв'язок Самбур і Воротнік із СДПУ(о) та Адміністрацією Президента; заяв керівника радіо «Континент» Сергія Шолоха про погрози з їхніх вуст; тверджень, що позивачкою Самбур проводилися маніпуляції з листами Гончарова, аби відвести від Кучми підозру у вбивстві Георгія Гонгадзе.

«Мені наснилася моя Оля, я нібито запитувала її уві сні: «Донечко, скажи мені, хто тебе вбив?». Але вона тільки подивилася на мене сумно-сумно, розвернулась і пішла...». Жінка, яка розказує це, ридає так відчайдушно, що мимоволі починаєш плакати разом із нею. «Ви б бачили її рученьки...», — каже вона. 31 липня 2002 року шістнадцятирічній Ользі Анісіфоровій нанесли 53 удари ножем. Жоден із них не вбив її відразу, тож, за висновком судмедексперта, вона помирала протягом тривалого часу. І поки тривала агонія дівчини, вбивця Ольги то сидів поруч із нею, то походжав квартирою, гортаючи її зошити та щоденник і лишаючи на сторінках її ж кров, то зазирав у ванну, де навіть устиг вимитися...