Легендарний Камелот розташовувався в Україні?

«Я припускаю, що легендарний Камелот розташовувався або на території сучасної Ігрені, або ж десь поряд. І це — тема, гідна спеціального дослідження», — упевнено заявив на прес–конференції дніпропетровський дослідник Андрій Карнаух. Чому ця версія не випливла раніше, він пояснює насамперед тим, що у радянський час тема Готського королівства, яке розташовувалося на теренах сучасного Півдня України і мало вплив на всю нашу нинішню державу, а також Білорусь, Прибалтику і європейську частину Російської Федерації, до Волги включно, була під негласною забороною. Головну причину такого замовчування Андрій Леонідович вбачає у колишньому інтересі до цієї теми гітлерівців, оскільки готи є німцями.

Король Артур і король Германаріх — одна особа?

Не в захваті від такої гіпотези і сьогоднішня російська та українська науки. Бо тоді виходить, що готи, тобто протонімці, раніше господарювали у Київській Русі. Не в захваті й самі сучасні... німці, адже такий підхід їх немовби принижує. Бо виходить, що їхні родоначальники — готи — не просто тут жили, а й їхній «головний» історик Йордан, факт реального існування якого визнають в усьому світі, у своїй ключовій праці «Гетика» вказував, що їхня «перша і третя батьківщина лежить у Скіфії». Саме тому німці дію свого епосу «Пісня про Нібелунгів» переносять до північно–західної Європи.

Більше того, Андрій Карнаух дійшов висновку, що міфічний король Артур і цілком реальний готський король Германаріх є однією і тією ж особою. Дослідник, зокрема, акцентує увагу на тому, що на початок V cтоліття, під час правління Германаріха, готи досягли такої могутності, що оспорювали у Європі гегемонію у самого Риму, проти армії якого виставляли до 200 тисяч чоловік. Зрештою, це завершилося падінням «вічного міста». 24 серпня 410 року армія готів під керівництвом Аларіха взяла Рим.

Що ж тоді стало причиною подальшої загибелі могутнього Готського королівства? Йордан у вищезгаданій своїй «Гетиці», до речі, написаній в Італії не раніше 550 року, коли вже самим готам доводилося вельми непросто у завойованій ними Європі, згадує про зраду дружини Германаріха Сванільди. Могутній король свою суджену з роду слов’ян убив. А брати Сванільди після цього смертельно поранили Германаріха. Буквально відразу після цього повсталі слов’яни, об’єднавшись із підоспілими гуннами Атілли, розгромили готів, змусивши їх залишити батьківщину і відійти в Європу. Тобто розпочалося велике переселення народів.

Трагедія ж відомої легенди про короля Артура та його рицарів Круглого столу теж полягає у тому, що внаслідок зради королеви Гвіневери гине і сам Артур, і все його королівство.

Наш король Артур?

Гіпотеза з вищезгаданим Камелотом базується на тому, що він, за легендою, лежить на «караванному шляху по величезній ріці, яка перетинала всю країну». Єдиною такою водоймою у Європі у древні та середні віки був Дніпро, по якому, зокрема, пролягав відомий шлях із варягів у греки.

На самому ж Дніпрі місць, звідки можна було б контролювати всю країну, було два. І обидва в районі дніпровських порогів — або ж у місці впадіння Самари, тобто, на теренах сучасного Дніпропетровська, або ж на острові Хортиця, але ніяк не в Києві. При цьому перший варіант здається куди вірогіднішим. Бо Camelot у різній вокалізації може читатися і як «Камелот», і як «Самелот», що перегукується з назвою ріки Самара, яка не змінювалася з сарматських часів і в літописах звучала як «Сармата Ра», тобто, ріка сарматів.

Більше того, в легенді про Артура його мати говорить тоді ще його нареченій Гвіневері, що «звідси, з Камелоту, ми й правимо всією нашою величезною країною». Її ім’я співзвучне з назвою житлового масиву у Дніпропетровську — Ігрень. Більше того, у вищезгаданій «Гетиці» Йордана матір Германаріха звати Екрене, що легко трансформується і в леді Ігрейн, і в Ігрень.

Кандидат історичних наук Геннадій Виноградов, який зголосився стати рецензентом досліджень Карнауха, стверджує, що сама по собі справді сенсаційна гіпотеза принципових заперечень не викликає. На думку науковця, для її підтвердження необхідно суттєво поглибити базу джерел, причому бажано мовою оригіналу — давньогерманською.